The article is devoted to the study of the issues of restrictions on the freedom of information that has arisen under the impact of the novel coronavirus outbreak. Another goal of the paper is identifying ways to protect such rights or to indicate which amendments to the law might be of use. The research methodology is based on general and special scientific methods, in particular: analytical, comparative-legal, systemic, and structural. The structure of the work includes: the review of international and Ukrainian legislation related to the freedom of information; the possibilities of its restriction; possible ways to enabling safe and secure management of the freedom of information during the coronacrisis. An analysis of international experience was carried out, as well as aspects of the protection of civil liberties such as freedom of speech, the right of peaceful assembly, etc. Several problematic issues were identified. Although, the general results of the study can be interpreted as alarming trends in the field of human rights and civil liberties. Particularly, it is multiple violations of the freedom of information all around the world under quarantine restrictions.

Стаття присвячена дослідженню поняття, етапів формування та сучасних аспектів реалізації й захисту права фізичної особи на забуття. У статті акцентується увага на необхідності оновлення правового регулювання окремих особистих немайнових прав фізичної особи, що виникають і реалізуються в мережі інтернет і невід’ємно пов’язані з розвитком сучасних технологій та інформаційних сервісів. Таке оновлення пов’язується також із рекодифікацією цивільного законодавства України, яка має на меті створення новітніх правових конструкцій і механізмів. Наголошується на необхідності вдосконалення сучасних напрямів захисту персональних даних, передбачених GDPR, у тому числі через упровадження в сучасну систему цивільного законодавства України права на забуття. Надається визначення права на забуття, характеризується його зміст та окремі особливості застосування. Робиться висновок про європейські та світові перспективи розвитку права на забуття й можливі проблеми його впровадження та реалізації. Також порушується питання про можливість, доцільність і відповідність звичного формату правового регулювання суспільних відносин для відносин, що виникають у мережі інтернет, і робиться висновок про необхідність перегляду деяких моделей правового регулювання з урахуванням сучасних тенденцій розвитку законодавства і права. Окрема увага приділяється напрямам розвитку права на забуття в країнах-членах ЄС. Розглядається можливість імплементації права на забуття у вітчизняне законодавство України у світлі рекодифікації цивільного законодавства. Характеризуються окремі рішення європейських судів з питань захисту права на забуття й наголошується на необхідності детального дослідження таких рішень з метою формування практики правозастосування права на забуття в сучасному суспільстві. Унаслідок проведеного дослідження авторкою робиться висновок про те, що вже сьогодні право на забуття можна вважати європейським здобутком. Однак чи стане це право здобутком глобальним, мають показати час і практика.