The adoption of the Civil Code of Ukraine (hereinafter -CC of Ukraine) on 16.01.2003 testified to a fundamental change in the legal regulation of civil relations, which became the basis of private law of an independent Ukraine. The overwhelming majority of the rules of the CC of Ukraine is characterized by high legal technique, complete regulation of civil relations. A large number of novelties were introduced for all legal institutions, including the field of property law. At the same time, 16-year practice of application of Civil Code of Ukraine norms also revealed vulnerable provisions, contradictions, which necessitated many changes to make, the analysis of which gives grounds to confirm the continuous improvement of the civil legislation. However, in our view, the mechanism of regulation of individual relations requires further improvement in several directions, which is caused by the introduction of new objects of civil rights, the imperfection of legal norms revealed in the course of their application by the courts and the participants of civil legal relations; as well as Ukraine's aspirations for European integration.Adaptation to the conditions of the EU internal market needs updating of civil law with a simultaneous solution to the general problem of choosing between the private (humanitarian) approach and the public-law (state-regulatory) approach.These circumstances should be taken into account when defining the algorithm of adaptation of Ukraine to the EU legal system (at present it looks like a legal adaptation to the conditions of the EU internal market, which is, first and foremost, in the perception and adoption of the European concept of private law).At the same time, the problems of ideological and mental compatibility must also be resolved, without which the desired result of adaptation of justice, legal understanding, legal doctrine, legislation and, finally, the concept of law (in particular, private law) cannot be achieved.It is well-known that any modern social activity needs more and more attention from the analysis and study of the nuances of its implementation, comprehensive examination of the economic status of counterparties, analysis of legal and title documents, investment characteristics of real estate objects, identification of possible risks of transactions and the possibility of reducing them.

У запропонованій статті надається загальна характеристика правових аспектів порядку реєстрації актів цивільного стану у сфері інформаційних технологій. Основною метою статті є науковий аналіз, систематизація, оцінка, розроблення пріоритетних напрямів науки щодо видачі документів про державну реєстрацію актів цивіль-ного стану у сфері інформаційних технологій, теоретичних та практичних проблем, що виникають у зазначеній сфері в Україні. При цьому наголошується, що подання до відділів державної реєстрації актів цивільного стану звернень щодо заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет, тобто вико-ристовуючи ІТ-технології, не звільняє від необхідності особистого звернення користувача до відділу та подання ним документів, передбачених законодавством для реєстрації відповідних актів цивільного стану. З урахуван-ням наявності ІТ технологій, із метою оптимізації процесу надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 669-р було запроваджено пілотний проект щодо подання заяв у сфері державної реєстрації актів цивільного стану через мережу Інтернет, де був створений офіційний сервіс – Веб-портал «Звернення у сфері державної реєстрації актів цивільного стану». Використання ІТ-технологій полегшує громадянам України можливість забез-печити своє бажання укласти шлюб та створити сім’ю або зареєструвати інший цивільний стан. Крім того, слід констатувати, що зазначена проблема ще не досліджена належним чином, а багато питань ще не врегульовані, у зв’язку із чим соціальні та правові питання щодо порядку реєстрації актів цивільного стану у сфері інформаційних технологій потребують подальших наукових досліджень.

No abstract

Сьогодні Українська держава, перебуваючи на шляху до євроінте-грації, з метою вдосконалення та уніфікації норм і положень інституту сімейного права в частині нормативно-правового регулювання припинення шлюбних правовідносин і їх класифікації вживає заходів щодо врахування сформованих європейськими органами стандартів і правових традицій. Конституція України, ЦК України, СК України містять у собі цілий перелік норм, спрямованих на захист прав і свобод осіб, які перебувають у шлюбних правовідносинах, а також на регулювання правовідносин подружжя; осіб, котрі перебувають у фактичних шлюбних відносинах (конкубінаті); осіб, які перебувають у релігійному шлюбі; осіб, що є цивільними партнерами, тощо, на принципах взаємоповаги особистих немайнових і майнових прав, які виникають після виникнення шлюбних правовідносин. Слід ураховувати, що соціально-економічні зміни, які відбулися в Україні, справили вирішальний вплив на розвиток шлюбних правовідносин. Шлюбні правовідносини - це наслідок застосування норм сімейного законодавства до конкретних відносин у сфері шлюбу і сім'ї. Шлюбні правовідносини є основою розвитку і становлення суспільства та регламентуються положеннями сімейного права. Однак, ураховуючи деякі зміни традиційної моделі соціальної поведінки людей у частині сімейних і шлюбних правовідносин, що відбулися у деяких зарубіжних країнах, у т. ч. в окремих країнах-членах ЄС, актуальним сьогодні є дослідження класифікації правових наслідків, які виникають унаслідок припинення шлюбних правовідносин. Шлюбні правовідносини, вступ у шлюб, припинення шлюбних правовідносин, створення фактичних шлюбних відносин (конкубінату),релігійний шлюб, цивільне партнерство тощо визначаються безліччю обставин політичного, ідеологічного й економічного змісту. Зростання числа припинення шлюбу, а також дедалі більше поширення т. зв. фактичних шлюбів, тобто перебування фізичних осіб у конкубінаті, релігійному шлюбі й у стосунках як цивільні партнери, викликає обґрунтовані побоювання у представників різних суспільних наук.

Незважаючи на значну розпов- сюдженість фактичних шлюбних відносин в українському суспіль­стві, законодавство України поки не забезпечує достатнього право­вого регулювання цих відносин, а доктрина національного права не надає вичерпних пояснень задля чіткого розуміння відмінностей між «фактичним шлюбом» та «зареєстрованим шлюбом». Відтак ціла низка проблем потребує юри­дичного вирішення та зумовлює актуальність дослідження. Дослідивши наукові праці укра­їнських дослідників у сфері права, дійдемо висновку, що для позна­чення цього явища в юридичній літературі використовується широкий спектр термінів, зокрема «фактичне подружжя», «подружжя де-факто», «фактичні шлюбні від­носини», «незареєстрований шлюб», «конкубінат», «співжиття» тощо. Крім того, також вживається хиб­ний, на нашу думку, термін «цивіль­ний», або «громадянський» шлюб у розумінні незареєстрованих держа­вою шлюбних відносин. Зустрічаємо також визначення, що «фактичні шлюбні відносини» - це «особисті немайнові відносини, а також відносини щодо спільно набутого майна та взаємного утримання між жінкою та чолові­ком, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі між собою та в будь-якому іншому шлюбі». Однак чи можемо ми розраховувати на те, що такі відносини будуть забезпечуватись та захищатися на належному рівні. Тому питання врегульованості особистих немай- нових правовідносин «фактич­ного подружжя» й досі лишається відкритим, та потребує конкре­тизації і подальшого втілення.