В умовах сучасних загроз повномасштабного вторгнення Російської федерації зростає інтерес до військового лідерства, як способу вирішення багатьох проблем. Збройні Сили України потребують сильних та креативних особистостей для проходження служби в складних екстремальних умовах Підготовка військових лідерів є однією із найважливіших умов розвитку сучасних Збройних Сил України. Мета роботи. Метою статті є теоретичний аналіз організації процесу професіоналізації офіцера-лідера у системі професійної військової освіти. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено порівняльному аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду професіоналізації офіцера-лідера у системі професійної військової освіти. Наукова новизна. Доведено, що професійна військова освіта повинна бути спрямована на підготовку сучасного офіцера-лідера з набутими новими компетентностями, прийнятними у збройних силах держав євроатлантичного альянсу. Розглянуто приклади успішних запроваджень ініціатив НАТО в Україні у сфері військової освіти. Висновки. Зазначається, що військовий лідер повинен приймати ефективні рішення та розв’язувати проблеми, які стоять перед ним. Для кожного військовослужбовця, що захищає Україну в бойовій обстановці, важливо розвивати характер і професіоналізм, досягаючи досконалості. Констатовано, що розвиток лідерства треба розглядати не лише як розвиток лідера, а як розвиток офіцера і його чи її здатність виконувати професійне завдання. Відповідно, становлення майбутнього офіцера також безпосередньо пов’язане з установками та цінностями, які формують основу рішень, які повинен приймати офіцер у службово-бойовій діяльності.

При аналізі функціонування існуючих підприємств оборонно-промислового комплексу визначено чинники, що негативно впливають на управління інноваційною діяльністю. Переважна частина наукових досліджень і розробок все ще здійснюється тими організаціями науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які найбільш віддалені від потреб підприємств і попиту на продукцію з боку промислового сектора, в тому числі і оборонно-промислового комплексу. Два фактори - низькі інноваційні можливості оборонно-промислових підприємств і відносна ізольованість галузевих дослідних інститутів від промислових підприємств - чинять негативний вплив на рівень конкурентоспроможності, а також на конструювання, виробництво і реалізацію продукції в Україні. На ділі можна сказати, що ці два фактори є найсуттєвішими перешкодами на шляху перетворення української системи наукових досліджень і розробок в українську інноваційну систему.

The article considers a number of European integration aspects of the basic mechanisms development in public administration in the context of the “Good Governance” paradigm. Their peculiarities and corresponding problem questions are singled out.Proved that the efficiency and effectiveness of adopting and implementing state-management decisions associated with an increase in receiving and process- ing information electronically through a computer system and information tech- nology (electronic information and referral and information-legal systems, net- works, grid-technology, automated work places of the manager, etc.). It is about forecasting, planning and designing, monitoring, evaluation, monitoring, etc. All of this relates to strategic management and planning, programmatic and targeted (government action programs, national and other targeted programs, regional pro- grams, national projects) management, state and local budgeting.It is noted that increasing the efficiency of providing various administrative services is associated with an increase in the volume of administrative services and their geography and the reduction in the time of their provision (technology “single window”, information and reference electronic networks, etc.). Identified the introduction of the model and paradigm of “good governance” in the national system of public administration, ignoring the world, especially Eu- ropean experience implementing the model and paradigm of “good governance”; excessive lobbying for decentralization by the authorities at the city level; an at- tempt to reform the public administration system, in particular by moving to the model of “state management” in real conditions of the limited budget of the state; lack of serious preparedness, first of all recruiting, to such a transition; in fact, there is an artificial attempt to combine two different models of public administration, namely, “good governance” and “state management”, etc.

The article considers a number of European integration aspects of the basic mechanisms development in public administration in the context of the “Good Governance” paradigm. Their peculiarities and corresponding problem questions are singled out. Proved that the efficiency and effectiveness of adopting and implementing state-management decisions associated with an increase in receiving and processing information electronically through a computer system and information technology (electronic information and referral and information-legal systems, networks, grid-technology, automated work places of the manager, etc.). It is about forecasting, planning and designing, monitoring, evaluation, monitoring, etc. All of this relates to strategic management and planning, programmatic and targeted (government action programs, national and other targeted programs, regional programs, national projects) management, state and local budgeting. It is noted that increasing the efficiency of providing various administrative services is associated with an increase in the volume of administrative services and their geography and the reduction in the time of their provision (technology “single window”, information and reference electronic networks, etc.). Identified the introduction of the model and paradigm of “good governance” in the national system of public administration, ignoring the world, especially European experience implementing the model and paradigm of “good governance”; excessive lobbying for decentralization by the authorities at the city level; an attempt to reform the public administration system, in particular by moving to the model of “state management” in real conditions of the limited budget of the state; lack of serious preparedness, first of all recruiting, to such a transition; in fact, there is an artificial attempt to combine two different models of public administration, namely, “good governance” and “state management”, etc.

Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності як окремих військовослужбовців різних категорій, так і органів військового управління, військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, не дивлячись на різноманіття визначень та методів реалізації. Однією із найважливіших умов розвитку сучасних Збройних Сил України є розвиток військового лідерства. Мета роботи. Метою статті є теоретичний аналіз наукових підходів до феномену військового лідерства. Методологія. У запропонованій статті особливу увагу приділено теоретичному аналізу феномену та сучасним підходам до наукового вивчення військового лідерства. Наукова новизна. Доведено, що визначальну роль лідерство військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури. Висновки. Зазначається, що феномен лідерства, свідчить про визначну роль самовдосконалення та саморегуляції у військового лідера, який діє в екстремальних умовах, оскілки забезпечує можливість виховання особистості, здатної самостійно приймати рішення, формувати й довизначати завдання у відповідності до вимог складних, мінливих ситуацій й завдяки цьому досягати поставлених цілей. Констатовано, що процес розвитку військового лідерства впливає на прийняття управлінських рішень та зумовлює подальше перетворення, що виявляється в лідерських установках на професійні успіхи.