No abstract

Modern scientific research of the problems of constitutional jurisdiction in Ukraine is conditioned not only by their established theoretical and practical significance for legal doctrine and law enforcement. In the context of modern global challenges and threats that inevitably affect the domestic legal order of Ukraine, taking into consideration the national problems in the field of human rights and freedoms, interaction between state and society, lawmaking, law enforcement and administration of justice, etc., the need to strengthen the institutional capacity of the Constitutional Court is an important scientific and practical task. It is aimed at strengthening the stability of the institution of constitutional jurisdiction in difficult sociopolitical situations, restoring public confidence in the Constitutional Court and the state in general, improving the legal protection of the Constitution of Ukraine and ensuring its supremacy, reviving respect for the Basic Law and the rule of law, accommodating the functioning of the Constitutional Court to the best international standards of constitutional jurisdiction. The purpose of the article is to substantiate the study of the problem of strengthening the institutional capacity of the Constitutional Court of Ukraine as a complex scientific and applied issue, which provides for its solution in the interdisciplinary scientific space. General scientific research methods, sociological method, structural-functional, as well as interdisciplinary approaches, are used. The institutional capacity of the Constitutional Court of Ukraine is considered as an institutional property of a body of constitutional jurisdiction, which reflects its organisational and functional ability to ensure the implementation of its tasks, functions, and powers under certain conditions and resources. Indicators of the institutional capacity of the Constitutional Court are efficiency, stability, and adaptability to changes. Strengthening the institutional capacity of the Constitutional Court should take place through legal support for strengthening its independence from political influence, improving mechanisms for selecting candidates for judges, modernising constitutional proceedings, developing a mechanism for the Court's interaction with the public, and so on. The main directions of the study of the institutional capacity of the Constitutional Court are determined

Стаття присвячена проблемі наукового забезпечення законотворчого процесу в України. Авторкою відзначається, що використання у законотворчості наукових знань різних галузей науки і спеціальностей дозволяє забезпечити якісну розробку законопроєктів у відповідних сферах правового регулювання та запобігти надмірній політизації законотворчої діяльності. Наукове забезпечення розглядається як універсальний принцип сучасного законотворчого процесу, що впроваджується наскрізно, на будь-якій стадії цього процесу. Авторкою підкреслюється головна ідея наукового забезпечення – комплексне використання у законотворчому процесі досягнень світової та вітчизняної науки і техніки для цілей правового регулювання. Наголошується, що комплексний підхід у законотворенні здатний об’єднати зусилля науковців різних галузей знань та спеціальностей, врахувати цілісність суспільного життя та всебічно підійти до вирішення питань правового регулювання. Комплексність наукового забезпечення законотворчого процесу досягається шляхом здійснення науково-експертної, науково-дослідницької, науково-консультативної та науково-методичної діяльності. Акцентується увага на тому, що нині доступ громадськості до результатів зазначеної наукової діяльності (висновків незалежних наукових експертиз, висновків Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України, аналітичних матеріалів Дослідницької служби Верховної Ради України) значною мірою обмежений, а має стати більш відкритим. Робиться висновок, що чинне законодавство України передбачає достатні вимоги для реалізації принципу науковості законотворчого процесу, а результати наукового забезпечення зазначеного процесу демонструють високу наукову спроможність. Разом із тим правові механізми реалізації цього принципу потребують удосконалення з урахуванням вітчизняних традицій законотворення та кращих міжнародних практик.

Since mid-2015, the constitutional process has intensified in Ukraine, which has begun the work of the new Constitutional Commission. At present, constitutional reform is ongoing in Ukraine, which is being implemented in three priority areas, which include ‘point changes’ to the Constitution of Ukraine. The purpose of the article is to analyze the relationship of moral principles of organization and implementation of state power with the realization of democracy. The moral and legal aspect of the newest stage of the constitutional democratic development of Ukrainian statehood, in particular, in the context of European integration of Ukraine, is analyzed. The crucial role of the constitutional and legal provision of morality in the activity of the state for the constitutional development of Ukraine is substantiated. The relationship between the principle of integrity of the public service and the constitutional foundations of the people's power is determined. The importance of constitutional and legal consolidation of the requirements of public integrity for the establishment in Ukraine and its development as a rule of law has been proven.

Стаття присвячена проблемі законодавчого визначення адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їхнього розміру, а також інші протиправні дії, спрямо- вані на ухилення від сплати митних платежів (стаття 485 Митного кодексу України). Положення статті 485 Митного кодексу України оскарженні до Конституційного Суду України з мотивів їхньої невідповідності Конституції України. Автори конституційних скарг обґрунтовують неконституційність положень цієї статті тим, що абсолютно визначена санк- ція, неможливість її зменшення і відсутність альтернативних видів санкцій за вчинення від- повідного правопорушення не дають змоги застосовувати цю норму з урахуванням принци- пу індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника, що суперечить частині 2 статті 62 Конституції України. Автори клопотань також указують на те, що невідповідність санкції статті 485 Митного кодексу України засадам індивідуалізації юридичної відповідальності порушує встановле- ні Конституцією України право особи володіти, користуватися і розпоряджатися власністю (стаття 41), право особи на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). Оскарження положень статті 485 Митного кодексу України актуалізує проблему забезпе- чення конституційності митного законодавства України загалом, оскільки, окрім оспорюва- них положень зазначених статей цього Кодексу, є й інші формальні склади митних право- порушень, що містять абсолютно визначені санкції та/або є юридично невизначеними. Диспозиція норми права, що викладена у статті 485 Митного кодексу України, сконстру- йована законодавцем у вигляді «відкритого» (незавершеного) переліку протиправних дій, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Вказівка на ознаку протиправ- ності «інших» дій та їхню мету не забезпечує чіткості, однозначності, зрозумілості сфор- мульованого законодавчого припису, отже, його передбачуваності для суб’єктів права. Таке використання засобів законодавчої техніки під час визначення адміністративного пра- вопорушення перетворює диспозицію норми права на «гумову» і загрожує законності пра- возастосування. Окрім цього, такий законодавчий припис є корупціогенним чинником, адже відкриває шлях до службових зловживань, довільного, на основі суб’єктивних оцінок, а не формально визначених ознак, тлумачення норми права. Отже, є підстави для висновку, що оскільки диспозиція норми права, шо викладена у статті 485 Митного кодексу України, сформульована нечітко та неоднозначно, приписи цієї статті не можна вважати юридично визначеними в аспекті їхньої передбачуваності для суб’єктів правозастосування. Санкція статті 485 Митного кодексу України є абсолютно визначеною, оскільки без- альтернативно передбачає тільки один вид адміністративного стягнення за визначене в цій статті митне правопорушення – штраф, не встановлює водночас допустимі для відповідно- го правопорушення межі його застосування, отже, не забезпечує індивідуальний характер юридичної відповідальності осіб, визнаних винними у правопорушенні. Зважаючи на викладене, митне законодавство України має розвиватися шляхом установ- лення відносно визначених і альтернативних санкцій, що дозволяє індивідуалізувати адміні- стративну відповідальність за порушення митних правил.