No abstract

No abstract

Дана стаття посвячена дослідженню екологічної еволюції маркетингу, аналізу розвитку та зв'язку між різними етапами – екологічним маркетингом, зеленим маркетингом і сталим маркетингом. Представлене дослідження є науковим пошуком, направленим на встановлення впливу маркетингу на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, у ході якого запропоновано екологічну еволюцію маркетингу представити у трьох послідовних етапах: екологічний маркетинг; зелений маркетинг; сталий маркетинг. З наведених понятійних категорій екологічний маркетинг переважає в дослідженнях українських і вітчизняних науковців, а зелений маркетинг є більш використовуваним поняттям серед науковців в світі. Перша – екологічна концепція маркетингу характеризується непопулярністю серед підприємств, адже екологізація приводить до додаткових витрат, а відтак і підвищення ціни. Це і пояснює слабку ініціативність та інноваційність у напрямку екологічного менеджменту. Основними проштовхувачами екологічного напрямку на підприємствах виступають інженери та юристи, одні з яких удосконалюють виробництво, а інші – пристосовують його до екологічних правових норм і стандартів.    Зелений маркетинг – другий етап – вже торкнувся більшої кількості тих галузей, підприємства яких звертають увагу на вплив своєї діяльності на навколишнє природне середовище завдяки використанню інноваційних і більш екологічних виробництв. Як результат, задовольняються потреби (попит) екологічно орієнтованих споживачів у побутових товарах і послугах. Третій етап – сталий маркетинг, звичайно, ототожнюється з концепцією сталого розвитку, і направлений на задоволення потреб споживачів і забезпечення ринків ресурсами, що компенсують усі витрати, пов'язані з охороною довкілля та формуванням збалансованої соціально-суспільної й еколого-економічної систем. Для сучасного маркетингу на підприємстві актуальним є концепція побудови трьох складового бізнесу, що враховує крім прибутку, ще й соціальні та екологічні площини функціонування підприємства.

No abstract

В статье показано, что страны АТР стали новыми хозяевами глобального спроса на нефть и в меньшей степени – на природный газ. Особенно хорошо это видно при использовании приростных показателей динамики потребления энергоресурсов. Поддержание высоких темпов экономического роста в странах с невысоким и средним уровнем развития, закрепившихся в международном разделении труда в качестве экспортеров промышленных изделий, императивно предполагает увеличение потребления углеводородов. Стагнация или сокращение собственной добычи нефти и газа на фоне высокого спроса на них ведут к увеличению зависимости макрорегиона от импорта. Для нефтеэкспортеров это открывает дополнительные возможности по расширению экспортных ниш, тем более что в вопросах реализации активной климатической политики и продвижения низкоуглеродной парадигмы Азиатско-Тихоокеанский регион пока отстает от других ведущих мировых экономических центров. По оценке авторов, динамичный рост спроса на нефть и природный газ сохранится в АТР на протяжении еще двух десятилетий.