присвячена розгляду фільмів жахів як форми антропологічної кризи масової культури, які породжують специфічні сенси та об'єктивуються у способах контролю та управління суспільством споживання, а також виступають несвідомими ідеологічними медіаторами мультикультуралізму та глобалізації. Теоретичний базис. Основним робочим інструментарієм для аналізу фільмів жахів виступає метод історичної ампліфікації, розроблений К. Г. Юнгом, як основа для проведення порівняльного аналізу символічних інтерпретацій культурних реальностей, існуючих, як і традиція американських фільмів жахів, одночасно в різних сферах людського буття. На цій підставі автори пропонують власну методологічну стратегію аналізу фільмів жахів, доповнюючу теоретичний потенціал юнгіанства методологічними напрацюваннями марксизму і неомарксизму, яку умовно можна назвати "юнгомарксизмом". Вона відрізняється спрямованістю і змістом інтепретацій соціокультурних явищ, сутність яких розглядається у контексті взаємодії соціальних і архетипічних сенсів буття людини і суспільства, а також дозволяє вияляти латентні, несвідомі тенденції виникнення і функціонування соціальних інститутів. При такому підході фільми жахів не тільки є інститутами виробництва і впровадження страху в споживчому суспільстві, але й є біотичної основою управління на всіх рівнях соціальної комунікації. Наукова новизна. Фільми жахів істотно впливають на суспільство споживання на основі особливої міфології, в якій сублімуються маніпулятивно-пропагандистські методи формування та трансляції сучасної влади. А поява жанру фільмів жахів в американському та світовому кінематографі означає відмову від моделі класичної політичної влади, заснованої на сакралізації та раціоналізації персонального авторитету і фізичного примусу. Рефлексія над творами цього жанру дозволяє зрозуміти біотичні механізми маніпуляції соціальним простором і констатувати формування біовлади як нового якісного стану соціального управління. Висновки. Антропологічна модель фільмів жахів концентрується в такій максимі: страх споживає людину, людина споживає страх, а біовлада споживає як суб'єктів споживання страху, так і весь, пронизаний терором, контекст їх соціокультурної комунікації. Тому фільми жахів є продуктивним засобом ідеолого-пропагандистського зараження та подальшої деформації і споживчого заміщення ментального ядра інших культурних традицій.

Актуальность исследования обусловлена тем, что современная массовая культура является примером парадоксальной конкуренции различных типов интерпретации сущности природы и цивилизации. Сегодня в них превалируют популистские и обывательские модели объяснения этих парадоксов, для которых характерны стереотипность, предвзятость и вульгарный антропоцентризм. В то время как исследования современной визуальной культуры призваны актуализировать значение научного подхода в изучении диалектики взаимодействия Homo sapiens с иными формами жизни на планете. Цель: сравнительное семиотическое и психоаналитическое исследование парадоксов современной визуальной культуры, которая все более тяготеет к отказу от естественных природных образов и экранному конструированию искусственных витальных объектов. Методы: феноменологический, семиотический и психоаналитический методы изучения визуальной культуры, позволяющие проанализировать антропоцентристскую символику современной массового общества, его идеологические приоритеты и смысловое содержание. Результаты. Американский фильм ужасов выступает в авангарде процессов, происходящих в современной массовой культуре, и создает особую идеологическую технологию визуализации массовых страхов и фобий по отношению к непознанной окружающей природе планеты. Будучи бессознательными в своем основании, эти эмоциональные состояния имагинируют и объективируют наиболее острые противоречия цивилизации и природы, которые переносятся на дочеловеческие формы жизни. Сложная композиция из атрибутов образов различных живых существ, которые в массовой культуре стереотипно соотносятся с опасностью и злом, сублимируется в визуальных моделях экзоморфных существ. Они становятся общечеловеческими символами зла и смерти и представляют агрессивные способы покорения окружающего мира и культуры. Именно в форме агрессии экзоморфных существ американский фильм ужасов повествует о чрезмерной угрозе для личности и всей природы, исходящей от цивилизованного человечества. Выводы. Показательно, что голливудские кинообразы экзоморфных существ последовательно воспроизводят имагинативные закономерности становления сознания и в силу этого получают особую популярность в массовой культуре. Кроме того, этим художественным образам целенаправленно приписываются сакральные и сверхъестественные качества. Экзоморфы выступают итогом конструктивного симбиоза внешних качеств различных живых существ, их манеры поведения, типа охоты, питания и размножения. В итоге подобные экзоморфные существа являются собирательными образами, в которых концентрируется, с одной стороны, вся мощь природы, а с другой – весь деструктивный потенциал цивилизации как ее искусственного оппонента.

No abstract

The article is a reflection on the recently published book by Valery Savchuk “Fence as a balance of forces”. The author uses solid historical and cultural ma­terial to reveal the key symbolic contexts of a fence as a special cultural code. In the symbolism of a fence, the fundamental existentially and socially oriented cultural attitudes are correlated, in which the philosophical and cultural pro­paedeutics of “native” and “alien” is dialectically represented. The fence appears to be a leading civilizational symbol of protected everyday life and mastered space, as well as a natural result of the individual demystification of the world. On the other hand, these structures should be considered as elements of a single civilizational system “house – fence – city wall”, in which the social priorities of the organization of any institutional spaces are clearly fixed. This means that the fence is a border separating/uniting man and nature, man and society, “city” and “world”, turning into an integral element of the institutional topology of civ­ilization, physically and symbolically holding collective bodies in the space of power. The sacralization of power inevitably turns the fence into a symbol of social domination over nature within the boundaries of established laws and reg­ulations. Such limits are extensively reproduced by stratifying and preserving panoptic environments, acting as visible indicators and conduits of social alien­ation, whereas new technological conditions only aggravate anthropological and institutional isolationism every time, condemning civilization to previously un­precedented tragedies of separation and loneliness.

The article considers the problem of psychoanalytic interpretation of the role of ancient artifacts in the construction of a storyline of an American horror film. The author establishes a direct connection between the composition of a film and the transfer processes characteristic of unconscious forms of individual and social life. Artifacts, as a rule, demonstrate their vital nature in the process of communication with the philistine environment. This testifies to the actualization in the space of modern mass culture of the archaic need for personal human participation in the mythical re-creation of the world. Also, vitality is manifested in the destructive opposition of the ancient artifact to the typical consumer manipulations of a man in the street and is aimed at bridging the gap between man and the object environment created by him. The vitality of artifacts is one of the ways of unconscious objectification of intermediate results of the transfer, which is undertaken by the man in order to form his own explanatory model of the world. And the ideology of the American horror film is a postmodern simulacrum of social-revolutionary movements of past eras, the main purpose of which was to change the existing forms of political and socio-cultural communication.