У статті розкриті особливості ведення сучасних війн та застосування в них міжвидових угруповань, що складаються з різних компонентів збройних сил, визначені їх напрямки розвитку, як високо мобільних, добре озброєних компонентів збройних сил, здатних діяти у єдиному командно-інформаційному просторі, а також показане зростання ваги застосування автоматизованих систем військового призначення та різних інформаційних, розвідувальних, ударних комплексів і засобів даними міжвидовими угрупованнями при веденні ними бойових дій у повітряно-космічному (земному, морському) та інформаційному просторі, що направлене на отримання інформаційної переваги над противником за рахунок використання можливостей єдиного командно-інформаційного простору всіма його користувачами. У статті показано, що головною вимогою сьогодення є забезпечення комплексного застосування міжвидовими угрупованнями всіх наявних сил і засобів (вогневих, інформаційних, радіоелектронної боротьби) синхронізовано у часі за єдиним задумом командування та у реальному масштабі часу, маючи при цьому глибоку усвідомленість керівництва (органів управління) про ситуацію, що склалася в зоні їх відповідальності, а це свідчить про те, що настала епоха ведення мережецентричних війн, головною ознакою яких є ведення протиборства не тільки міжвидовими угрупованнями на полі бою але й у інформаційній сфері. Розкриті основні вимоги, що висуваються до мережецентричних систем управління військового призначення при їх застосуванні у сучасних війнах (бойових діях) для забезпечення автоматизованого управління високотехнологічними збройними силами. Даний матеріал доцільно використовувати як керівному складу так і науковцям збройних сил при розробці оперативно-тактичних вимог до мережецентричних систем управління військового призначення, а також органам управління при здійсненні оцінки їх функціонування для вибору можливих шляхів по виконанню певних заходів щодо поліпшення їх можливості виконувати завдання за призначенням.

У статті наведені методологічні основи щодо необхідності розвитку теорії та практики забезпечення надійного функціонування різних систем управління військового призначення в інформаційному просторі держави в умовах повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, як одних з головних елементів інформаційної безпеки держави. Детально розкриті як зовнішні, так і внутрішні фактори впливу на інформацію, що циркулює при функціонуванні систем управління військового призначення в сучасних умовах жорсткого протиборства в інформаційній сфері. Розкрита необхідність забезпечення надійного функціонування систем управління військового призначення за рахунок розробки та впровадження системи захисту інформації, що циркулює в них. Наведені методологічні аспекти щодо розробки системи захисту інформації в даних системах: визначені основні вимоги та завдання до них, розкриті їх функціональні складові, наведені джерела загроз для інформації, що циркулює в даних системах та визначені основні їх порушення. Розкритий механізм необхідності відповідності системи захисту інформації в системі управління військового призначення основним принципам при їх створенні, з урахуванням зміни зовнішніх та внутрішніх факторів (методів, алгоритмів, засобів, користувачів) впливу на неї. Показано, що запобігання впливу на інформаційний простір нашої країни та основні його елементи, як то системи управління військового призначення, особливо в умовах ведення повномасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації є першочерговим завданням сучасного етапу, вирішення якого забезпечить надійне їх функціонування та виконання завдань за призначенням на належному рівні. Результати досліджень доцільно використовувати науковцями і педагогічним складом, які займаються питаннями захисту інформації в системах управління військового призначення на системному рівні, при розробці концепції та програми створення системи захисту інформації в них.

У статті проведений аналіз застосування військами Російської Федерації засобів повітряно-космічного нападу, зокрема балістичних та крилатих ракет, авіації та безпілотних літальних апаратів у війні проти України у період з 24.02.2022 по 24.11.2022 року, як основних складових повітряно-ударної компоненти збройних сил Російської Федерації. Визначено, що головним напрямком застосування повітряно-ударної компоненти збройних сил Російської Федерації у війні проти України залишається застосування крилатих ракет повітряного базування та безпілотних літальних апаратів різного призначення, а також проведення авіаційних ударів, в тому числі по засобах протиповітряної оборони з метою здобуття переваги у повітрі. Визначено, що у подальшому слід очікувати комплексне використання всіх основних складових повітряно-ударної компоненти збройних сил Російської Федерації та їх синхронізоване за часом і об’єктами дії застосування по всій території країни, в першу чергу, по критичних об’єктах інфраструктури держави (енергетичної та газодобувної промисловості), військових цілях та цивільних спорудах (державних установах, закладах, підприємствах).