РЕЗЮМЕ. Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до ураження майже всіх органів та систем. Структурно-функціональні порушення передміхурової залози при цій патології досліджені недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити особливості ремоделювання венозного русла передміхурової залози при хронічній алкогольній інтоксикації. Матеріал і методи. Досліджено венозне русло 62 щурів, яких поділили на 2 групи. 1-а група – 20 інтактних тварин, 2-а – 42 щури, яким після відбору схильності до хронічної алкогольної інтоксикації внутрішньошлунково вводили 30 % розчин етанолу з розрахунку 2 мл на 100 г маси тіла протягом 28 діб один раз на добу. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. На мікропрепаратах передміхурової залози визначали діаметр закапілярних венул, венул, діаметри зовнішній та внутрішній, товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів, щільність мікросудин на 1 мм² тканин залози. Кількісні показники обробляли статистично. Результати. Встановлено, що венозні судини передміхурової залози при хронічній алкогольній інтоксикації виражено розширювалися. Товщина їх стінки зменшилася на 26,8 %. Висота ендотеліоцитів вен знизилася на 7,6 %, діаметр ядер – на 4,6 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 6,9 %, відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів – у 9,4 раза. Щільність мікросудин зменшилася на 7,1 %, вказуючи на порушення гемомікроциркуляції. Світлооптично виявляли виражене венозне повнокров’я, дистрофічні некробіотичні зміни ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтрацію та склероз. Висновки. Хронічна алкогольна інтоксикація у лабораторних статевозрілих білих щурів-самців призводить до вираженого ремоделювання венозного русла передміхурової залози, яке характеризується, розширенням просвіту судин, стоншенням їх стінки, атрофічними, дистрофічними та некробіотичними змінами ендотеліоцитів, порушенням в них структурного клітинного гомеостазу, ендотеліальною дисфункцією, гіпоксією, дистрофічно-некротичними змінами клітин, стромальних структур, інфільтрацією та склерозуванням.

Резюме. Вроджені аномалії розвитку нирок і верхніх сечовивідних шляхів посідають одне з перших місць серед вад розвитку різних органів і систем, складаючи 13–39 % усіх уроджених вад, і до 5 % від загальної кількості урологічних хворих. Найпоширенішими видами аномалій є порушення розташування і форми нирок, серед яких: аномалії зрощення нирок, дистопія нирок. Мета дослідження – висвітлити клінічний випадок, що стосується рідкісної аномалії розвитку сечовидільної системи, а саме тазової дистопії нирки, ускладненої термінальним гідронефрозом. Матеріали і методи. Пацієнту, який перебував на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні, проведено загальноклінічні, лабораторні, рентгенологічні та інструментальні методи обстеження для оцінки стану сечовидільної системи. Результати. Пацієнт К. звернувся в Тернопільську університетську лікарню зі скаргами на періодичний біль нападоподібного характеру в надлобковій ділянці, часті поклики до сечовипускання, які з’явилися протягом останніх двох тижнів. При об’єктивному фізикальному обстеженні виявлено пухлиноподібне утворення над лоном, який деформував передню черевну стінку. Лабораторні показники – загальний, біохімічний аналізи крові, коагулограма та електрокардіограма – без патологічних змін. Проведено екскреторну урографію, в результаті якої виявлено відсутність функції та контуру лівої нирки, деформацію сечового міхура. У результаті проведеної діагностики захворювання в пацієнта вдалось встановити вроджену аномалію розвитку сечовидільної системи тазову дистопію лівої нирки, ускладнену термінальним гідронефрозом, який спричинив компресію сечового міхура що, власне, і стало причиною частих покликів до сечовипускання. Висновки. Результати аналізу сучасної світової літератури свідчать, що хоча аномалії розвитку сечовидільної системи займають одне з перших місць серед вроджених вад розвитку різних органів і систем, а ниркова дистопія спостерігається практично у 0,24 % населення, то на тазову дистопію, ускладнену термінальним гідронефрозом, припадає лише 0,0095 %. Отож, можна стверджувати, що тазова дистопія, ускладнена термінальним гідронефрозом, є клінічним випадком, який дуже рідко зустрічається.