A-research concept and design; B-collection and/or assembly of data; C-data analysis and interpretation; D-writing the article; E-critical revision of the article; F-final approval of the article Objective. The purpose is to increase the efficiency of medical and physical rehabilitation in patients who suffered from cerebral ischemic stroke (CIS) with the help of differentiated use of rehabilitation measures depending on the severity of neurological disorders and comorbid states. Materials and methods. In the clinic of nerve diseases of Zaporizhzhia State Medical University we observed 305 patients (213 men and 92 women, average age is 57.93 ± 0.43 years old) in the recovery period of CIS. All patients were clinically and neurologically examined according to a specially designed protocol using modern scales-NIHSS, mRS on the 10 th , 30 th , 90 th and 180 th day of the disease and differentiated treatment in accordance with standards and protocols for the assistance to patients who suffer from stroke. Patients with CIS were divided into four groups. The first group included 111 patients (36.4 %) with CIS, among whom the severity of post-stroke disorders was mild (state on NIHSS ≤ 7 points), without comorbid conditions. The second group consisted of 120 patients (39.3 %) also with a mild degree of post-stroke disorders (state on NIHSS ≤7 points) and the comorbidity (heart pathology, diabetes mellitus, chronic obstructive pulmonary disease of the IInd stage). The third group included 36 patients (11.8 %) with CIS, among whom the severity of post-stroke disorders was moderate and obvious (state on NIHSS > 7 points), without comorbidity. The fourth group consisted of 38 patients (12,5 %) with moderate and severe post-stroke disorders (state on NIHSS > 7 points) and comorbid pathology. Statistical analysis was carried out using descriptive statistics methods. The interrelation between qualitative features was evaluated according to the criterion of the Pearson's chi-square test. Results. As a result of the treatment among the patients in group I, 97 patients (87.4 %) (index mRS 0-2) had a favorable outcome, relatively favourable one (index mRS ≥3 points)-only 14 (12.6 %); In group II, 104 patients (86.7 %) achieved favorable treatment, relatively favorable one-16 (13.3 %); in group III-a favorable outcome was recorded in 13 patients (36.1 %), relatively favorable-in 23 (63.9 %), and in group IV-a favorable outcome was revealed in 13 patients (34.2 %), relatively favorable one-in 25 (65.8 %). Conclusions. The differentiated application of medical and physical rehabilitation in patients with CIS in different groups, taking into account the individual prognosis of the recovery period and selection of methods and ways of treatment, has improved significantly the effectiveness of rehabilitation measures.

The aim of our study was the investigation of the dynamics of clinical-neurological indicators of patients with hemorrhagic hemispheric stroke (HHS) in the recovering period of the disease by comprehensive neurological, medical and social research. Materials and methods. 90 patients in the age from 38 to 70 years were studied, 58 men – 64.4 % and 32 women – 35.6 %. The condition of the patients was evaluated by NIHSS, mRS, BI and MSA on the 30th, 180th, 360th day of HHS. Depending on their self-care recovering level the patients were divided in two groups for analysis: the first one was formed with the patients whose self-care level completely was restored on the 360th day (ВІ = 100), and the second one was formed with the patients with BI 95 and less on the 360th day. Results. Structure of indicators according to NIHSS, mRS, ВІ and MSA on the 30th day of disease in these groups was analyzed during rehabilitation, as well as distribution of the patients based on their gender and process lateralization. Analyzing the data of the dynamics of the recovery period of HHS depending on the lateralization of the process and the sex of patients, we can notice that there was no significant difference during the recovery period of HHS depending of the lateralization of the process, for example, in patients with the damaged dominant hemisphere median score of BI was 70 points on the 30th day, patients with the lesion of subdominant hemisphere – 65, and on the 360th days in both groups it was 95 points. There was also no significant difference in the dynamics of neurological deficit and recovery of functional activity depending on the gender of patients. On the 30th day of the disease in the group of patients who fully restored their daily activity on the 360th day of HHS a significantly higher score for BI was determined than in the group with incomplete recovery (80 (70; 85) points against 55 (45; 65) points (P ˂ 0.05)). Although a significantly greater regression of functional disorders was found in the second group of patients (P ˂ 0.05). An analysis of the impact of spasticity on the recovery of self-care level showed a significant negative impact of increased muscle tone on the recovery of self-care (P ˂ 0.05) and reduction of the probability of complete recovery of independence in everyday life with increasing degree of spasticity (P ˂ 0.05). At the same time, no significant factors (sex, age, side of the lesion, etc.) were identified that would affect the development of spasticity in patients with HHS, except for the level of neurological deficit according to NIHSS. When we analyzed the distribution of patients in these two groups by sex, it was revealed that the groups didn't have any significant difference. There was also no significant difference in the study's groups depending of the lateralization of the stroke. Conclusions. It was found that on the 30th day of the disease in 35.6 % of patients the total score on NIHSS ranged from 2 to 6 points, 55.6 % of patients had mRS of 3 points and 48.9 % of patients had severe dependent of outside help in daily life by BI. Significant positive dynamics of recovery on NIHSS, mRS, BI scales on the 180th and 360th day of the disease (P ˂ 0.05) was revealed. The dependence of the indicators of the level of self-care on the 360th day of HHS, on the severity of stroke on the 30th day of the disease (P ˂ 0.01) and on the presence of manifestations of increased muscle tone was established. It was found that patients who had manifestations of spasticity on the 360th day of the disease had a significantly higher score for NIHSS at the onset of the disease, on the 30th day of the disease and on the 360th day of the disease than patients without manifestations of increased muscle tone (P ˂ 0.05). However, no interconnection was found between the indicators of the level of self-care on the 360th day of HHS and the lateralization of the process as well as the sex of patients.

Цель работы-повысить эффективность комплексного лечения больных вертебральными торакалгиями (ВТ) с мышечно-тоническими проявлениями путем применения мануальной терапии и физической реабилитации в виде активной и пассивной кинезотерапии.

Нейропатія лицевого нерва (НЛН) зустрічається найчастіше серед патологій черепних нервів. НЛН призводить до погіршення якості життя, що проявляється у вигляді тривалої тимчасової непрацездатності. Між тим, питання діагностики, лікування, реабілітації та профілактики уражень НЛН на сьогодні залишаються недостатньо вивченими. Мета – оцінити ефективність комплексних лікувальних заходів та їх вплив на динаміку відновлювальних процесів у хворих на нейропатію лицевого нерва залежно від терміну початку реабілітації. Матеріал і методи. Нами було проведено комплексне реабілітаційне лікування 74 пацієнтів із НЛН. Середній вік хворих склав (42,6±5,5) років, кількість чоловіків – 44 (59 %), жінок – 30 (41 %). Усі пацієнти були поділені на дві групи: в першу увійшли ті, що почали курс реабілітації одразу після гострого періоду (10–14 доба), (n=49, середній вік (44,5±6,46) років), у другу – ті, яким розпочали реабілітацію пізніше (20–30 доба), (n=25, середній вік (38,8± 2,9) років). Результати. У пацієнтів першої групи спостерігали більш позитивну динаміку регресу симптоматики, ніж у другій групі хворих. Після завершення курсу реабілітації значне покращення симптомів спостерігали у 30 хворих (61,2 %) першої групи, на відміну від другої групи – 9 хворих (36,0 %) зі значним покращенням. Висновки. 1. Реабілітаційне лікування хворих на нейропатію лицевого нерва має бути комплексним, патогенетично обґрунтованим, із застосуванням різних методів і засобів, з активною участю пацієнтів. Лікувально-реабілітаційний комплекс створюється для кожного пацієнта індивідуально, залежно від вираження неврологічних розладів і динаміки відновлювальних процесів. Комплексні лікувально-реабілітаційні заходи ефективніші при проведенні їх у ранній термін, одразу після закінчення гострого періоду захворювання.

Мета: виявити взаємозв’язок між ступенем вираження клініко-неврологічних розладів та показниками якості життя у хворих на вертеброгенні больові синдроми попереково-крижового рівня (ВБС ПКР). Матеріали і методи. Обстежено 30 хворих на ВБС ПКР. У першу групу увійшли 15 пацієнтів з рефлекторними вертеброгенними больовими синдромами (РВБС), а другу групу склали 15 хворих із дискогенними корінцевими синдромами (ДКС). Використано загальне клініко- та вертеброневрологічне дослідження, мануально-м’язове тестування, а також клінічні шкали та опитувальники для оцінки якості життя хворих. Результати. Показники за наступними шкалами та опитувальниками були гірші у хворих з ДКС ПКР, аніж у пацієнтів з РВБС цього рівня: PainDETECT – 55 (50; 68) та 45 (42; 52), відповідно, р<0,001; 5-бальна шкала вертеброневрологічного дефіциту (5-БШВНД) – 8 (8; 10) та 5 (4; 7), відповідно, р<0,001; індекс м’язового синдрому – 10 (9; 13) та 8 (6; 8), відповідно, р<0,013; візуальна аналогова шкала (ВАШ) – 3 (2; 3) та 2 (2; 3), відповідно, p<0,029; Освестрі 2.1 – 15 (14; 17) та 10 (9; 14), відповідно, р<0,002; шкала інтенсивності больових відчуттів за І. П. Антоновим – 5 (5; 7) проти 3 (3; 5), відповідно, р<0,008; HADS (домен тривожності) – 8 (6; 10) та 5 (4; 7), відповідно, HADS (домен депресії) – 6 (4; 8) та 3 (2; 4), відповідно, p<0,045. Відзначено сильний позитивний кореляційний зв’язок між показниками за шкалами Освестрі 2.1 та ВАШ (r=0,709, p<0,003), а також середньої сили між показниками шкал Освестрі 2.1 та ІМС (r=0,629, p<0,012). Висновки. Клініко-неврологічні розлади та показники якості життя були гіршими у хворих із ДКС ПКР, аніж у пацієнтів з РВБС ПКР. Більш сильну кореляцію клінічних даних з показниками якості життя спостерігали у хворих із ДКС ПКР, ніж у пацієнтів з РВБС ПКР.