Встановлено, що патологія печінки має значнепоширення серед свійських собак та котів. Наведенаструктура захворюваності печінки у тварин данихвидів.Встановлено, що диференціацію найпоширені-ших хвороб печінки (гепатиту, гепатодистрофії тацирозу) в собак і котів необхідно проводити за кліні-чними ознаками, симптомами, результатами УЗД ілабораторного аналізу крові. Описані найтиповішісимптоми захворювань, їх ультрасонографічні від-мінності та характерні біохімічні показники крові. Found that liver disease is very common in pet dogs and cats. Shows the structure of the liver disease in animals of these species. Found that the differentiation of the most common diseases of the liver (hepatitis, cirrhosis and hepatodistrophia) in dogs and cats should be carried out by clinical signs, symptoms, results of ultrasound, as well as the results of laboratory analysis of blood. Describes the most typical symptoms of diseases and their characteristic ultrasonographic differences and blood biochemical parameters.

The article presents a clinical case of chronic hepatitis of alimentary origin in a domestic dog of the Labrador Retriever breed, aged 1.5 years. General depression, hyporexia, intermittent morning vomiting, and diarrhea have been reported clinically. According to the anamnesis data, violations of the animal's lifelong feeding regime were established, as well as non-compliance with the rules of preventive deworming and dosing of drugs. The study in a sick dog showed a slight increase in body temperature (39.5 °C); heart rate and respiration were within normal limits. Palpation did not detect liver tenderness, but the animal's anxiety was recorded when palpating the abdomen. The obtained results were confirmed by ultrasonography. Thus, well-defined contours (edges) of the liver were visualized. The obtained results were confirmed by ultrasonographic examination. Thus, it visualized the enlargement of the liver and rounding of the edges of the body. The echostructure of the body is uneven. The gallbladder was round, with a thickening of the walls, and contained biliary sludge. Increased visualization of hepatic vessels was characteristic. Functional changes in liver function have been established. In a sick dog's serum, the total protein content was 78.3 g/l. A study of total bilirubin revealed a significant increase (9.5 μmol/l). Transaminase activity increased almost 1.7 times and corresponded to 97.0 IU/l (ALT) and 76.3 IU/l (AST). GHTP and alkaline phosphatase activity also underwent upward changes (8,7 and 8,3 IU/l, respectively). The urine had a rich orange color; at the same time, it was cloudy, the consistency was watery and foamy, and the smell was nonspecific/unpleasant. Determination of chemical properties of urine showed: the presence of proteins, urobilinogen; bilirubin; while glucose and ketones - were negative. Single leukocytes were detected by sediment microscopy. Thus, considering the data obtained from a comprehensive study of a sick animal, it can be noted that the final diagnosis in Labrador Retriever dogs is chronic hepatitis. To correct the pathological condition, a scheme of pharmacotherapy was drawn up, which consisted of drugs to restore liver cells' functioning, reduce body intoxication, and improve metabolism. At the same time, a diet (Royal Canin Hepatic Dog) was introduced, with mandatory adherence to the feeding regime.

Мета. Вивчити можливості диференціальної діагностики нормотрофічних і атрофічних післяопераційних рубців (ПОР) з використанням ультразвукового дослідження (УЗД). Матеріали і методи. Обстежено 50 пацієнтів з рубцями голови та шиї. Ехогенні відмінності патологічних рубців встановлювали за допомогою УЗД. Результати. Ехокартина атрофічних рубців характеризувалась меншою глибиною залягання рубцевої тканини, ніж товщина інтактної шкіри (мінімальне значення – 0,92 мм, максимальне – 2,14 мм). Власна зона рубця мала середній ступінь ехогенності з досить рівномірним розподілом волокон сполучної тканини. Висновки. Застосування УЗД дає можливість визначити належність патологічного рубця до певного типу, що спрощує складання алгоритму лікування ПОР шкіри.

У статті наведені результати ультрасонографічних досліджень щитоподібної залози у свійсь-ких собак, хворих на гіпотиреоз, проведено диференціацію залежно від ступеню вгодованості. Дослі-дження проводили впродовж 2018–2020 років на базі клінік ветеринарної медицини м. Полтави та м. Харкова. За цей час було досліджено 11 свійських собак, у яких під час комплексного обстеження встановлений діагноз гіпотиреоз. Ці тварини належали до різних порід, мали різну статеву та віко-ву приналежність. Залежно від ступеню вгодованості тварин розподілили на дві дослідні групи. Пе-рша група тварин – з нормальною вгодованістю; друга – із клінічним симптомом ожиріння. Провів-ши аналіз отриманих результатів, ми зареєстрували більш значні зміни у структурі щитоподібної залози у хворих на гіпотиреоз собак першої дослідної групи порівняно із собаками за наявності гіпо-тиреозу на тлі симптому ожиріння (друга дослідна група). Це – стовідсоткове зростання ехогенно-сті залози, зменшення її розміру, нерівність контурів, а також потовщення капсули органу у 75 % тварин. Характерною структурною особливістю під час ультрасонографії щитоподібної залози в собак, хворих на гіпотиреоз на тлі симптому ожиріння, була наявність надмірної кількості підшкір-ної клітковини в досліджуваній ділянці, що значно ускладнювало інтерпретацію результатів. Саме в цих собак відмічали лише неоднорідність структури із вогнищами підвищеної акустичної щільності. У понад половини хворих собак з другої групи відмічали зменшення розмірів залози; у решти – розмір органу не змінювався. Варто відмітити, що у значної кількості тварин спостерігали підвищення ехо-генності залози, а потовщення її капсули встановили у менш, ніж половини собак цієї групи. Спіль-ним для всіх собак, хворих на гіпотиреоз, незалежно від наявності або відсутності ожиріння вста-новлено неоднорідність структури підшлункової залози. Підвищення ехогенності, зменшення розміру щитоподібної залози, нерівність її контурів та потовщення капсули частіше візуалізувались за наяв-ності гіпотиреозу в собак із нормальною вгодованістю.

У роботі наведені результати дослідження чотирьох хворих на цукровий діабет білок Дегу (Octodon degus). Основною метою проведених досліджень було з’ясувати клінічні та гематологічні показники за цієї патології. Встановлено значні порушення умов утримання та раціону, що своєю чергою і призвело до розвитку патології. Під час проведення клінічних досліджень виявлено пригнічення загально клінічного стану у 100 % тварин. Характерними проявами цукрового діабету у білок Дегу були класичні поліурія та полідипсія. Ці клінічні ознаки є свідченням розвитку інтоксикації та кетоацидозу у тварин з такою патологією. Також важливим елементом клінічного прояву є розвиток порушень зору, у найтяжчому випадку реєстрували розвиток катаракти. Більшість тварин (75 %) мали надмірну вгодованість, а білка, що мала катаракту, навпаки – схудла. Під час визначення гематологічних показників хворих на цукровий діабет білок виявлено значне згущення крові, імовірно, внаслідок розвитку інтоксикації у тварин. Про що свідчить зростання кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну на 27,8 та 30,1 % (p≤0,01) порівняно із контрольною групою тварин. Також у хворих тварин за наслідками гематологічних досліджень зафіксовано наявність запального процесу, що підтверджувалось зростанням кількості лейкоцитів на 62,7 % (p≤0,01) порівняно з клінічно здоровими тваринами. Оскільки саме за наявності цукрового діабету у тварин значних змін зазнає обмін вуглеводів, необхідним є визначення вмісту глюкози у крові. Варто відмітити додаткову необхідність проведення тесту на толерантність до глюкози у білок Дегу з цукровим діабетом, тобто визначити вміст показника до і після споживання корму. У результаті проведених досліджень виявлено значну різницю в показниках у білок Дегу контрольної та дослідної груп. Зокрема у тварин із цукровим діабетом виявлено значно вищий показник рівня глюкози навіть натще (у 3,7 раза) порівняно із клінічно здоровими тваринами. Після згодовування порції корму у білок контрольної групи достовірно показник глюкози не змінився, натомість у білок дослідної групи він ще зріс на 28,0 % порівняно із показником натще. Отже, можна встановити у білок Дегу, хворих на цукровий діабет, значне порушення вуглеводного обміну.