В сьогоденні проблема нафтового забруднення ґрунтів у нашій країні мало вирішується, а роботи з очищення нафтових забруднень з допомогою мікроорганізмів не координуються, їх науковий і технологічний рівень невисокий. Таким чином, проблема забруднення нафтою та нафтопродуктами ґрунтів стоїть як ніколи гостро. Існують механічні, термічні і фізико-хімічні методи очищення ґрунтів від нафтових забруднень, ефективні лише за певного рівня забруднення. Зазвичай, щонайменше 1% нафти в ґрунті, часто пов’язані з додатковим внесенням забруднення і забезпечують повноти очищення. Забруднення ґрунтів нафтою та нафтопродуктами — одна зі складних проблем екології і охорони навколишнього середовища. На сьогоднішній день успішно розвиваються технології біоремедіації нафтозабруднених територій, проте її рівень не допомагає локально, швидко та економічно вигідно справитись із проблемою. Наша робота присвячена розробці ефективного методу рекультивації територій які задіяні у процесі видобутку нафти і газу. Зокрема тих ділянок які відводяться під розміщення амбарів і є одними із найзабрудненіших по закінченню видобутку корисних копалин. Розв’язання проблеми досягається за допомогою використання зміненої конструкції амбару, а також застосування сорбенту із відходів водоочисних підприємств.

Характерною рисою сучасного суспільства є стрімке збільшення обсягів інформації, збільшення вимог до її точності та своєчасності. Традиційні способи збереження, пошуку та обробки інформації вже не задовольняють сучасним вимогам. Паперова технологія фактично вичерпала свої можливості по удосконаленню методів роботи з інформацією. Для цього необхідні більш швидкі та ефективні методи. В процесі дослідження структурування інформації яка пов’язана із впливом техногенних об’єктів на навколишнє середовище, або ж зі змінами які відбуваються у середовищі в силу певних причин. Виявлено доволі велику незручність із оптимізацією як тієї інформації, що ми вносимо у існуючу базу так із даними які необхідно обробити для встановлення залежностей чи продемонструвати у вигляді логічної візуалізації. Зокрема проблематично працювати з інформацією яка передбачає зв'язок і великою кількістю факторів чи елементів. Прикладом такої проблематики є формування бази даних та подальша робота з інформацією щодо електромагнітного забруднення навколишнього середовища. Дані фактори і стали причиною для створення універсальної бази даних яка б надавала максимальну оптимізацію щодо роботи з інформацією яка тісно пов’язана із багатофакторністю. Беручи до уваги, що проблема електромагнітного впливу на компоненти навколишнього середовища з кожним днем стає актуальнішою в силу нестримного технологічного процесу, нами було вирішено взяти до уваги інформаційний пакет саме із даних  щодо ЕМ забруднення. Проаналізувавши існуючі типи та структури баз даних ми змогли виділити основні позитивні та негативні особливості моделей. На основі глибокого аналізу та бажання створити ефективну модель структуризації інформації нам вдалося представити новий варіант багатошарових баз даних для ефективної обробки великих об’ємів даних.

Метою роботи є дослідження шумового режиму приміської зони м. Івано-Франківська на основі експериментальних вимірювань рівнів шуму в межах приміських населених пунктів, аналізу їх відповідності нормативним показникам та побудови карт шуму. Для оцінки шумового режиму в приміських населених пунктах було побудовано мережу з 45 точок спостереження на ділянках різного призначення (в зоні транспортної інфраструктури, виробничій зоні, зоні житлової (садибної) та громадської забудови, ) в с. Ямниця, с. Угринів, с. Клузів. В просторовому масштабі територія досліджень сягала 12 км2 Для вимірювання шумового забруднення використовувався портативний професійний шумомір – PCE-322A-ICA, який належить до 2 класу та відповідає вимогам держстандарту України ДСТУ EN 61672-1:2017. Вимірювався рівень звуку в дбА. Оцінка результатів вимірювання проводиться шляхом порівняння фактичних показників з нормативними, що затверджені діючими санітарними нормами для сельбищих та виробничих територій. Для наочного графічного зображення розподілу рівнів шуму на досліджуваній території було складено карти шуму, з нанесеними ізолініями рівнів звуку на місцевості в дБА, з інтервалом 5 дБА. Рівні звуку LA в точках, які належали до зони транспортних потоків, становили 63-75 дБА, максимальні рівні звуку LAmax – 65-77 дБА. З врахуванням допустимих рівнів звуку для найближчих захищених об’єктів та відстані до них, можна стверджувати, що рівень шуму в них буде відповідати нормативному. У точках спостереження, які розташовувались по периметру виробничої території ПрАТ «Івано-Франківськцемент», рівні звуку LA становили 41-59 дБА, максимальні рівні звуку LAmax – 43-60 дБА. Оскільки всі точки розташовані в межах СЗЗ ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та дотримується достатня відстань до житлової забудови, то впливу промислового шуму від даного підприємства на прилеглі населені пункти не спостерігатиметься. У точках спостереження в зоні житлової (садибної) та громадської забудови, спостерігались найбільші відмінності в коливанні рівнів звуку. Рівні звуку LA та максимальні рівні звуку LAmax становили: в точках з коливанням до 6 дБА LA = 52-56 дБА, LAmax = 55-58 дБА, в точках з коливанням у 16 -18 дБА LA=63-69 дБА, LAmax = 71-78 дБА, в точках з коливанням у 32-35 дБА LA=69-73 дБА, а LAmax = 86-89 дБА. Оцінюючі дані результати можна твердити про дотримання норм (LAдоп = 55 дБА, LAmaxдоп = 70 дБА для денного часу доби), які ставляться то територій житлової та громадської забудови у точках, де не було значних коливань рівнів шуму. В інших точках перевищення спостерігалися в основному через високі показники максимальних рівнів звуку, викликані локальними джерелами шуму від час вимірювань.

Розвиток світової економіки призвів до безпрецедентного за масштабом негативного впливу на біосферу. Виникло протиріччя між зростаючими потребами світової спільноти і обмеженими можливостями біосфери щодо їх задоволення. Гармонійний розвиток природи і техніки можливий тільки внаслідок науково обґрунтованого компромісу між компонентами природного середовища та соціальною та господарською діяльністю людини. На сьогоднішній день єдиний прийнятний варіант прогресивного руху людства – це рух в «рамках сталого розвитку». Реалізація концепції гармонійного розвитку потребує розробки науково-технічного обґрунтування і створення системи екологічного забезпечення та супроводу господарської діяльності. Під екологічним супроводом слід розуміти систему постійного контролю, аналізу та цілеспрямованого впливу на умови, чинники і характеристики, що впливають на показники природно-техногенного ризику, з метою встановлення, забезпечення і підтримки необхідного рівня екологічної безпеки в процесі проектування, виробництва, експлуатації, утилізації технічних об'єктів. Основними причинами формування паводків на річках Карпатського регіону є природно-кліматичні особливості. Формування паводків тут відбувається шляхом різкого підняття рівнів води в річках внаслідок тривалих інтенсивних опадів, що спричинює затоплення територій населених пунктів, виробничих об’єктів і завдає значних народногосподарських збитків. Аналіз попередніх досліджень показує, що роботи, котрі проводились у цій галузі, як правило, не охоплювали всього спектру необхідних компонентів та не враховували їхнього взаємозв’язку. Головними недостатньо вивченими аспектами існуючих досліджень є недостатня реалізація екосистемного підходу до вирішення проблем комплексного визначення та прогнозування гідроекологічної небезпеки, створення умов гармонійного функціонування гідроекосистеми, недосліджена необхідність врахування кліматичних факторів при дослідженні гідроекологічних небезпек, природні та техногенні навантаження на гідроекосистему, не достатньо ефективна система моніторингу водних об'єктів. Внаслідок сукупності наведених факторів відбувається порушення стану гідроекосистеми та неефективне управління ризиками. Дослідження кліматотворчих факторів, закономірностей їх зміни, а також їх вплив на стан водних об’єктів та формування стоку річок Карпатського регіону є ключовим напрямом проведення даних досліджень. Дане питання потребує аналізу методів дослідження гідроекосистем за басейновим підходом, виділення основних елементів, які впливають на формування гідроекологічних небезпек, та створення методу визначення природно-техногенного впливу.

Сучасний етап світового розвитку визначається стрімким зростанням міст, скупченням в них населення, транспорту, промисловості, шкідливих викидів у довкілля. Зміни клімату та означені світові тенденції, погіршують умови проживання у містах. В означеному контексті, архітектура й містобудування мають внести свій доробок у вирішення проблеми забезпечення комфортності середовища існування людини. Формування планувальної структури міста тісно пов’язане з розбудовою комплексної зеленої зони. Сучасна розбудова міста Івано-Франківська відбувається швидкими темпами. При цьому не відводяться території для зелених насаджень, або їх площі мінімальні. Це зумовлює зниження комфортності середовища і відбивається на здоров’ї та самопочутті мешканців. Важливою складовою планувальної структури міста є його комплексна зелена зона, від структури і форм конфігурації якої у значній мірі залежить ступінь оптимального функціонування урбоекосистеми. Разом із сельбищною, промисловою зонами ККЗ формує певну планувальну структуру, планувальний каркас міста. Сельбищна територія є однією з найвайжливіших елементів міста і вона займає (залежно від господарського профілю міста) від 60 до 80% площі території. У межах сельбищної території відбувається невиробнича діяльність населення, тобто організовується побут і щоденний відпочинок. Тому, на прикладі міста Івано-Франківська розглянута проблема озеленення і роль зелених зон у забезпеченні рекреації і оздоровлення населення, найважливіші проблеми озеленення та пов’язані з цим екологічні проблеми, вирішення яких знаходиться у площині зміни стратегічних підходів до цілеспрямованого збереження, відновлення та накобичення масиву зелених насаджень у місті.