Relevance of a problem: transformation of social and economic priorities, implementation of new educational technologies, presentation of new requirements to competences of younger generation make changes to the academic motivation of pupils and also somewhat are regulators of emotional reactions and conditions of children. It causes the necessity in clarification of new data about emotional and motivational components of the identity of the modern pupil. These data will open new opportunities of psychology and pedagogical maintenance of educational process at school during changes.Aim: determination of features of emotional conditions of pupils of secondary and high school who have different academic motivation.Materials and methods: for achievement of a goal 80 pupils of the seventh classes (12-13 years old) and 80 pupils of the eleventh classes (16-17 years old) were interviewed. In a research were used: scale of the academic motivation (T. Hordeieva, O. Sychov, Ye. Osin), technique of a self-assessment of emotional states (Wessman & Ricks). During the analysis of data the criterion of angular transformation of Fischer is applied (SPSS 17.0).Results of the research: in the course of the experimental study the difference in a way of response of pupils of the secondary and high school to the same situations was revealed. It is defined that pupils of secondary school are inclined to more emotional reaction. The difference of the academic motivation of different age groups of school students is revealed. It is proved that the high school students are more motivated to training.

Актуальність дослідження.Актуальність наукового аналізу проблеми адаптації педагогів у сучасних навчальних закладах в період пандемії є високою, своєчасною та необхідною у питанні розробки та застосування до цієї категорії працівників спеціальних програм та технологій адаптації, які б враховували усі сучасні вимоги та позитивний досвід на вітчизняному та закордонному полі. Це обумовлює попереднє всебічне вивчення явища та феноменів, які його обумовлюють. Мета дослідження: визначити особливості психологічної адаптації педагогів-початківців, фактори її становлення, розробити рекомендації для профілактики дезадаптації молодого викладача. Методи: теоретичні методи: аналіз, узагальнення, систематизація теоретичних даних; емпіричні методи: спостереження, опитування, тестування; методи математичної і статистичної обробки даних. З метою визначення особливостей психологічної адаптації педагогів були застосовані наступні методики: опитувальник для оцінки рівня соціально-психологічної адаптації вчителя середньої школи (М. Дмитрієва); методика для оцінки професійної дезадаптації (М. Дмитрієва); методика «Інтегральна задоволеність працею» (А. Батаршева); тест «Нервово-психічна адаптація» (І. Гурвіч). Вибірка дослідження: 60 педагогів закладів середньої освіти м. Харкова. Результати і висновки. Поглиблено уявлення про соціально-психологічну адаптацію педагогів-початківців завдяки уточненню характеристики різноадаптованих педагогів. Розширено уявлення про соціально-психологічну адаптацію педагогів до професійної діяльності через порівняння уточнених характеристик адаптації педагогів з різним стажем роботи. Визначено, що більшості своїй педагоги поділяються на осіб з вираженим та з низьким рівнем соціально-психологічної адаптації. Встановлені фактори дезадаптації педагогів-початківців: емоційні хвилювання, відчуття утоми, порушення циклу «сон-неспання» та зниження мотивації до діяльності. Відмічена загальна тенденція, яка пов’язана з тим, що чим гіршим є стан психічного здоров’я у педагога-початківця, тим гірше відбувається його адаптація до професійної діяльності. Встановлено, що більшість педагогів задоволені працею (та не задоволені її умовами), але серед педагогів-початківців, в порівнянні з іншими групами педагогів за стажем, виявлено найбільший відсоток незадоволених. Доведений значущий взаємозв'язок між психофізіологічною професійною дезадаптацією та соціально-психологічною адаптацією, який має зворотній та сильний характер. Доведений вплив соціально-психологічних чинників на вияв нервово-психічної адаптації. Доведено, що стаж праці впливає на соціально-психологічну та професійну адаптацію педагогів. Запропоновано низку методологічних рекомендацій для забезпечення успішності адаптації молодих педагогів.

Актуальність проблеми: встановлення механізмів психологічного захисту, які використовують певні групи акцентуантів доповнює загальну характеристику акцентуйованих особистостей. Отримані дані конкретизують проблематику психологічного супроводу акцентуантів. Продовження вивчення проблеми захисних механізмів розкриє шляхи для вдосконалення взаємодії між людьми в освітній, професійній сферах. Мета: визначення особливостей захисних механізмів у осіб з вираженою акцентуацією (на прикладі студентської вибірки). Матеріали і методи: в якості діагностичного інструментарію щодо діагностики захисних механізмів було використано тест-опитувальник механізмів психологічного захисту «Індекс життєвого стилю» (Life Style Index, LSI, укр. ІЖС) Р. Плутчика, Г. Келлермана, Х. Р. Конте. Було визначено виразність таких захисних механізмів: витиснення, регресія, заміщення, заперечення, проекція, компенсація, гіперкомпенсація, раціоналізація. Для виявлення акцентуацій характеру застосовано Тест-опитувальник Р. Шмішека. В обробці даних застосовувались математико-статистичні методи. В дослідження залучено 71 студент Харківського національного педагогічного університету мені Г.С. Сковороди, які здобувають освіту у галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки (політологія – 4, психологія – 57, соціологія – 10). Результати дослідження: в ході експериментального дослідження було встановлено, що більшість юнаків демонструють афективний, гіпертимний, емотивний та циклотимний типи акцентуації характеру. Проекція, раціоналізація, компенсація, заперечення та витіснення є такими механізмами психологічного захисту, які найчастіше застосовуються в юнацькому віці. Доведено, що вибір захисних механізмів обумовлений типом акцентуації. Юнаками з афективною акцентуацією найчастіше застосовуються регресія, заміщення, проекція та компенсація; гіпертимні застосовують заперечення; емотивні – витіснення та гіперкомпенсацію; циклотимні – проекцію. Найтісніші кореляційні зв’язки визнано між емотивною акцентуацією та витісненням (негативний, зворотні зв’язок); неврівноваженою акцентуацією з регресією та заміщенням; тривожним типом акцентуації з регресією, заміщенням та гіперкомпенсацією. Визнано, що в юнацькому віці (ранній молодості) захисті механізми вдосконалюються, набувають внутрішньої, невротично обумовленої фрустрації. Це здебільшого інтегративні типи захисту, які опосередковують різні форми викривлення, трансформації інформації.

No abstract