Кір-це поширене та висококонтагіозне гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, що характеризується тяжким порушенням загального стану та високим рівнем летальності. За визначенням експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, випадком кору може вважатися будь-яке захворювання, що супроводжується температурою, макулопапульозним висипом, а також кашлем, ринітом або кон'юнктивітом. Короткі історичні відомості. Перше чітке описання клінічних проявів кору зроблене в ІХ ст. арабським лікарем Разесом. У XVІІ ст. прояви кору описали англійські лікарі Т. Сіднем та Р. Мортон. У 1908 р. відомий російський педіатр Н.Ф. Філатов виділив 4 періоди в перебігу кору й назвав їх: прихований (інкубаційний), передвісників (катаральний), висипання і лущення (пігментації). У 1911 р. А. Андерсен та Д. Гольдберг довели вірусну етіологію захворювання, а в 1954 р. Д. Ендерс та Т.К. Піблс виділили збудника. У 1958 р. О. Смородінцев та співавт. виділили вірус із крові та започаткували розробку живої вакцини (застосовується з 1967 р.). До впровадження вакцинації проти кору щорічно у світі хворіло близько 130 млн осіб, із них понад 2,5 млн помирали. За даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, із січня 2011 р. у 29 країнах Європейського регіону зареєстровано понад 30 тис. випадків кору серед усіх вікових груп населення. Згідно з літературними даними, в Україні за останні 10 років померло 11 дітей. За останні 15 років зріст захворювання на кір в Україні спостерігався тричі-у 2001, 2006 та 2012 роках. У ці роки захворюваність зростала в десятки і сотні разів. Зокрема, у 2012 році захворіли близько 13 тисяч людей. Цього року 735 людей із 15 регіонів України захворіли на кір. Більшість із них-діти. Ріст захворюваності насамперед пов'язаний із низьким рівнем вакцинації. У 2016 році лише 45 % дітей в Україні зробили щеплення від кору. Повторну дозу вакцини отримали лише 30 % дітей. Згідно з даними, наданими Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) України, у травні спостерігалося підвищення захворюваності на кір в Одеській та Івано-Франківській областях. Так, станом на 13 червня 2017 року в Україні зареєстровано 735 випадків кору, з яких 536-у дітей та підлітків. Етіологія. Збудником кору є РНК-вмісний вірус (Polynosa morbillarum), що належить до родини Paramixoviridae, роду Morbillivirus. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі, чутливий до ультрафіолетового опромінювання, сонячного світла, висихання. Епідеміологія. Джерелом інфекції кору є хвора людина, яка стає заразною в останні 24-48 годин інкубаційного періоду. Хворий виділяє вірус упродовж усього катарального періоду і 4 днів після появи висипу, причому найбільш заразним є хворий у катаральному (продромальному) періоді. Механізм передачі інфекції-аерозольний, шлях передачі-повітряно-крапельний. Вірус у великій кількості потрапляє в оточуюче середовище у вигляді повітряно-крапельних аерозолів під час розмови, кашлю, чхання хворого. Вірус кору дуже леткий-з потоком повітря він може потрапляти в сусідні приміщення

З метою встановлення діагностичного значення показників метаболічної активності гранулоцитів крові (еозинофілів, нейтрофілів) у верифікації атопічного фенотипу бронхіальної астми (БА) в дітей сформовано дві клінічні групи. Першу (I, основну) групу сформували 38 дітей із атопічною БА (наявність позитивного алергологічного власного та/чи родинного анамнезу), до II клінічної групи увійшли 26 пацієнтів із неатопічною БА. За основними характеристиками групи були порівнянні. Як показники функціонального стану нейтрофільних та еозинофільних лейкоцитів визначали їх фагоцитарну активність (ФА, %), фагоцитарне число (ФЧ, ум.од.), внутрішньоклітинний вміст еозинофільних та нейтрофільних катіонних білків (в ум.од.). Установлено, що при розвитку атопічного фенотипу БА в дитячому віці відмічається тенденція до зниження внутрішньоклітинного вмісту основних цитотоксичних речовин (еозинофільних катіонних білків, пероксидази) в еозинофільних гранулоцитах крові. Зниження показників фагоцитарної активності (менше 60 %) і фагоцитарного числа (менше 2,0 ум.од.) еозинофілів крові асоціюється з вірогідно вищим ризиком наявності атопічної бронхіальної астми в дітей.

As auxiliary paraclinical criteria of confirmation of nonstreptococcus etiology of ATP in patients of comparison group were analyzed the indices of general blood analysis and interleikin-6 (IL-6) and IL-8 content in the blood serum. Results. The intensity of clinical symptoms that were assessed on MacIsaac scale and indices of the general blood analysis cannot be used independently for the early diagnostics of ATP of nonstreptococcus etiology because of insufficient sensitivity of these methods. The development of acute nonstreptococcus tonsillopharyngitis in children is attended with the normal indices of interleikin-6 concentration and the lowered interleikin-

Метою дослідження було вивчення клінічної ефективності пероральної регідратаційної терапії з використанням суміші ІІІ покоління в лікуванні секреторних діарей у дітей грудного віку. Для цього на базі інфекційного боксованого відділення (кишкових інфекцій) обласної дитячої клінічної лікарні (м. Чернівці) обстежені 116 дітей грудного віку, вибрані випадковим методом, які страждали від гострого гастроентериту та надходили до стаціонару з ознаками ексикозу внаслідок розвитку секреторних діарей. Серед обстежених пацієнтів 73 (67,5 %) дитини з метою пероральної регідратаційної терапії отримували регідратаційну суміш, а 35 (32,4 %) хворих одержували інші регідратаційні розчини. Проведений моніторинг за динамікою стану пацієнтів дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента пероральної регідратаційної терапії суміші ІІІ покоління темпи позитивної динаміки з боку клінічного стану пацієнтів були вірогідно більшими, зокрема, вірогідно раніше нормалізувалися температура тіла, частота й характер випорожнень, зникало блювання. У дітей, які отримували регідратаційну суміш ІІІ покоління, порівняно з пацієнтами, які отримували інші регідратаційні розчини, співвідношення шансів при обмеженні лише пероральною регідратацією становило 3,7 (95% ДІ 0,4–38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в інфузійній терапії — 11 %.