Мета. Проаналізувати результати опитувань фізичних терапевтів різних країн щодоособливостей їх практики з кардіохірургічними пацієнтами. Методи. Аналіз та порівняннярезультатів досліджень, котрі присвячені вивченню особливостей фізичної терапії пацієнтівпісля кардіохірургічних втручань на стаціонарному етапі у формі опитувань фізичнихтерапевтів, а також аналіз обґрунтованості моделей фізичної терапії.Результати. Отримано досить великі відмінності та різноманітні підходи до передопераційногоконсультування та навчання пацієнтів елементам фізичної терапії. Частота використанняфізичної терапії для інтубованих пацієнтів також різнилася. Ключові особливості мобілізаціїпацієнтів та використання терапевтичних вправ відрізнялися у різних країнах. Кіль-кість процедур також мала широкий діапазон. Вправи з глибоким диханням були однієюз найпоширеніших технік серед респіраторної фізичної терапії. Запобіжні заходи післястернотомії та терміни їх дотримання не були однаковими. Наукова обґрунтованість практикифізичної терапії залишається сумнівною. Особистий досвід, протокол лікарні та уподобанняколег, а не результати наукових досліджень, є основою практики. Впровадження результатівнаукових досліджень у практику є складним процесом з рядом перешкод.Висновки. Подальший аналіз та розробка міжнародних рекомендацій з науковимобґрунтуванням необхідні для встановлення оптимального протоколу фізичної терапії пацієнтівпісля хірургічних втручань на серці.