Дивертикул Меккеля (залишок жовчного стовбура – утвір, що іноді трапляється в нижній третині здухвинної кишки і є залишком не повністю редукованої судини, яка зв’язувала ембріон з жовточним мішком на ранніх стадіях розвитку), являє собою пальцеподібне випинання стінки кишки, що потребує лікування. У повідомленні описано випадок тонкокишкової непрохідності внаслідок вузлоутворення, спричиненої дивертикулом Меккеля. Ключові слова: дивертикул Меккеля, кишкова непрохідність, хірургічне лікування.

Динаміка показників ендогенної інтоксикації та неспецифічної резистентності при комплексному лікуванні перитоніту із застосуванням ендолімфатичної комбінованої терапії С.С. Філіп, Ю.П. Скрипинець Ужгородський національний університет, медичний факультет, кафедра загальної хірургії, Ужгород Реферат Вступ. Шляхи введення фармакологічних препаратів при гнійно-септичних захворюваннях різноманітні, але найбільш ефективним на даний час визнано ендолімфатичний, який дає можливість впливати на збудника та його токсини безпосередньо в лімфатичній системі до того, як вони потраплять у загальний кровообіг [1,2,5]. Ендолімфатичний метод введення лікарських чинників дозволяє створити та тривалий час підтримувати в лімфатичній системі терапевтичні концентрації антибіотиків, що дає можливість використовувати даний метод у комплексному лікуванні перитонітів [3,4,5,6,].Мета дослідження: покращити результати комплексного лікування хворих на гострий перитоніт на основі включення в комплекс лікування ендолімфатичної комбінованої терапії.Матеріали та методи. Обстежено 37 пацієнтів з гострим перитонітом (ГП), віком 19 -72 роки, які лікувалися в хірургічному відділенні КЗ Ужгородської районної лікарні станції Ужгород упродовж 2015-2019 рр. Пацієнти розділені на групи -основну та контрольну. До контрольної групи ввійшло 15 хворих на ГП, яким проводилось комплексне лікування перитоніту без застосування ендолімфатичної комбінованої терапії (КЛП). В основну групу ввійшло 22 пацієнти з ГП, яким у комплексному лікуванні ГП застосовували ендолімфатичну комбіновану терапію (ЕКТ) [3]. Для оцінки рівня ендогенної інтоксикації проводили визначення рівня пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) сироватки крові та розрахунок лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ). З метою оцінки активності неспецифічного захисту організму визначали індекс резистентності організму (ІРО).Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих даних вказує, що застосування ендолімфатичної комбінованої терапії в комплексному лікуванні хворих на перитоніт призводить до швидшої ліквідації явищ ендогенної інтоксикації, а саме: зменшується загальна кількість лейкоцитів на 25%, кількість паличкоядерних найтрофілів -на 35%, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) -на 25%, рівень пептидів середньої молекулярної маси (ПСММ) -на 20%, зростає індекс резистентності організму на 25%, що сприяє більш швидшому відновленню захисних функцій організму у порівнянні із контрольною групою хворих.Висновки. Застосування ендолімфатичної комбінованої терапії в комплексному лікуванні хворих на перитоніт сприяє більш швидшій ліквідації явищ ендогенної інтоксикації та сприяє швидшому одужанню хворих.Ключові слова: перитоніт, ендолімфатична комбінована терапія, ендогенна інтоксикація, неспецифічна резистентність. AbstractIntroduction. The ways of usage of pharmacological drugs during the festering setptic diseases are different. Today the most effective is endolymphatic, which influencies causative agent and toxins directly in the lymphatic system before they enter the blood circle. Endol...