У статті досліджено значення та класифікацію нематеріальних активів відповідно до положень Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи». Встановлено, що в міжнародному стандарті наведено рекомендаційні класи нематеріальних активів, які підприємство може змінювати та доповнювати. Автором встановлено й висвітлено умови, за яких нематеріальний актив визнається у балансі суб’єкта господарювання. Право власності на кожну групу нематеріальних активів, які можуть бути ідентифіковані, засвідчують документи, перелік яких класифіковано та подано в таблиці. Узагальнено шляхи отримання нематеріальних активів на підприємство, а також напрями їх вибуття. Метою написання статті є виокремлення значення нематеріальних активів в господарській діяльності суб’єктів господарювання, дослідження порядку їх ідентифікації, класифікації, оцінки та визнання відповідно до вимог положень МСБО 38 «Нематеріальні активи». Автором використано універсальні методи дослідження. Аналіз – за допомогою нього досліджено класифікаційні групи нематеріальних активів. Метод синтезу використано при об’єднані методів оцінки нематеріальних активів. На основі вивчення нормативно-правової бази з регулювання обліку за міжнародними стандартами розкрито порядок переоцінки нематеріальних активів. Переоцінка проводиться за умови існування активного ринку аналогічних нематеріальних активів. Проте активний ринок не може існувати для торговельних марок, заголовків, видавничих прав на кіно- та музичні твори, патентів та торгових знаків, оскільки кожен з таких активів є унікальним. Нематеріальні активи, для яких не існує активного ринку, обліковують тільки за моделлю собівартості. Практична цінність полягає у розкритті порядку формування собівартості нематеріальних активів при їх надходженні та виокремленні елементів, що не включаються до неї. На прикладі практичної ситуації проведено дооцінку комп’ютерної програми за методом пропорційної оцінки і за методом списання. Встановлено, що нематеріальні активи з визначеним строком корисного використання амортизуються, з невизначеним строком – не амортизуються. Досліджено та розкрито сутність поняття «правовстановлюючий документ» при визначені строку корисного використання нематеріального активу.

BY UKRAINIAN BUSINESS ENTITIESУ статті досліджено передумови та роки запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, які застосовуються як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. З метою наближення змісту національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів фінансової звітності було затверджено національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», нормами якого врегульовано назви, форми

No abstract

No abstract

Метою дослідження є розкриття порядку складання звітності за сегментами відповідно до вимог Міжнародного стандарту фінансової звітності 8 «Операційні сегменти». Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чітко виокремлено суб’єктів господарювання, які в обов’язковому порядку зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти фінансової звітності при складанні звітності, зокрема за сегментами. Автором використано універсальні методи дослідження. Аналіз – за допомогою нього виокремлено і досліджено операційні та звітні сегменти. Встановлено критерій щодо розкриття сегментної інформації: на звітні сегменти має припадати не менше 75 відсотків доходів суб’єкта господарювання від зовнішніх контрагентів. Метод синтезу застосовано при об’єднані двох та більше операційних сегментів в єдиний операційний сегмент. Окрема увага при формуванні звітності за сегментами приділена порядку розкриття інформації про величину прибутку або збитку за кожним звітним сегментом. Зосереджено увагу на розкритті інформації про виручку від зовнішніх покупців і міжсегментну виручку, фінансові доходи та витрати, амортизацію, суттєві статті доходів і витрат, витрати (дохід) з податку на прибуток, суттєві негрошові статті, відмінні від амортизації. Перелік доходів та витрат, які аналізуються вищим керівником з операційної діяльності суб’єкта господарювання є індивідуальним і залежить від впровадженої системи управлінського обліку. Практична цінність полягає у наведенні порядку розкриття інформації за сегментами публічним акціонерним товариством щодо фінансового результату, активів та зобов’язань у складі фінансової звітності за 2022 рік. Автором проведено узгодження (звірку) даних за сегментами з виокремленням складових, що формують прибуток, активи та зобов’язання. З’ясовано необхідність проявлення професійного судження бухгалтером при поділі інформації на суттєву та несуттєву з метою її подальшого розкриття у фінансовій звітності суб’єкта господарювання, оскільки Міжнародний стандарт фінансової звітності 8 «Операційні сегменти» єдиний міжнародний стандарт, який містить чіткі нормативи суттєвості. Інші стандарти надають право на встановлення кількісних критеріїв суттєвості щодо сум та розкриття їх у фінансовій звітності управлінському персоналу суб’єкта господарювання. За результатами дослідження сформовано таблицю з деталізацією інформації за сегментами з урахуванням видів діяльності публічного акціонерного товариства. Встановлено, що при проведенні узгодження показників суб’єкт господарювання здійснив перехід від загального операційного прибутку за сегментами до сукупного операційного збитку.