Стаття є колективним твором групи науковців і педагогів України з назвою «Київський клуб АНТИКОЛАПС», об’єднаних ідеєю боротьби не тільки з пандеміями, а й з Екологічним і Духовно-інтелектуальним колапсами (ЕК та ДіК). Ми пропонуємо нове бачення «гуманітарної сфери України» як комплексного матеріального та духовного явища, побудованого на поєднанні історичних досягнень усіх поколінь наших пращурів з наявними і майбутніми екологічно ідеальними мудротехнологіями (mudrotechnologies or wisetechnologies) 7-го укладу (приклад — протеїн Fy та ін.), які вже розпочали надавати людям усе їм потрібне й одночасно виліковувати біосферу від накопичених індустріальних та інших пошкоджень. Мета і завдання полягають в інформаційній допомозі КМ, МОН, НАН та іншим держорганам України в їх статутній діяльності під час вибору стратегії подальшого розвитку Вітчизни як можливого інноваційного лідера світу.

Стаття спирається на поліпшену модель цивілізаційних хвиль Е. Тоффлера і містить критичний аналіз ролі технологічних винаходів у досягненні людьми становища володаря планети і створенні сукупності загроз для власного існування. Автори нагадують про рекордно помилкові передбачення майбутнього наприкінці ХХ ст. У центрі уваги перебувають три сучасні прогнози — Римського клубу, останньої конференції 2021 року у Давосі і колективна пропозиція авторів цієї статті про підтримку входження людства в нооеру. Вказано на помилковість перших двох прогнозів, наведено докази прискорення початку побудови людством не Індустрії 4.0, а ноосуспільства на основі ноознань і ноотехнологій — знань «з майбутнього». Наведено перелік частини вже створених ноотехнологій і скорочений варіант авторського «Нооглосарію» з інноваційними термінами.

Продовжуючи загальний напрям колективних пошуків незалежної групи науковців і педагогів України з назвою «Київський клуб АНТИКОЛАПС», об’єднаних ідеєю боротьби з усіма загрозами для людства, актив Клубу у цій статті розглядає дві меганоореволюції (№1 — заміна старих виробництв екоідеальними ноотехнологіями;№2 — створення правдивої історії еволюції Homo і всіх суспільств), які приховує пандемія і збройна спроба рашистів стати гегемонами людства. У центрі уваги перебуває взаємодія і зміна суспільств та створених ними систем освіти (освіт). Половинастатті — аналіз цієї теми в 2002 році, закінчення — критичний аналіз недоліків наявних передбачень щодо освіт у майбутньому. Доведено їх помилковість через ігнорування вказаних меганоореволюцій. Автори пропонують створювати нооплани розвитку освіти в Україні на основі врахування радикальних змін життєдіяльності всіх Homo через вплив виробничої і гуманітарної меганоореволюцій. Наведено довгостроковий прогноз з акцентуванням найістотніших інновацій у навчанні, житті і мисленні всього населення Землі. Відзначено труднощі точного прогнозування третьої меганоореволюції  —  стрибка у можливостях Штучного інтелекту.

Автори ще з початку ХХІ ст. виявили у потоці нанотехнологій появу двох перших екологічно ідеальних. Ми пропонуємо для них назву «ноосферні технології» або «ноотехнології». Заміна подібними процесами усіх сучасних, що шкодять біосфері і людині, забезпечить людство усім потрібним й урятує його від екологічного колапсу, бо ноотехнології виліковують біосферу від індустріальних пошкоджень. Автори доводять перевагу поняття «ноотехнології» над усіма іншими. Головна увага звернута на еволюцію ноотехнологій та їх швидке кількісне збільшення після 2019 року. Детально описані ті з них, що у найближчі роки змінять основи всього сільського господарства і більшої частини промисловості. Наголошено на тимчасовому ігноруванні ноотехнологій у світі та Україні, що робить помилковими всі розрекламовані передбачення і плани.

Актуальність статті полягає в скерованості її мети на пошук відповідей на непояснені явища світоглядного розвитку людства в прадавні часи, прояви яких детермінують головні тренди сьогодення і гальмують ліквідацію екологічних та усіх інших загроз для існування сучасної популяції Хомо. Особливо впливовою «білою плямою» ми вважаємо проблему неолітичної революції - переходу людей від канібалізму до гуманізму. Стаття містить критичний аналіз спроб її вирішення у творах Т. де Шардена та інших науковців Заходу й пояснення причини неуспіху. Автор пропонує новий варіант пояснення місця, часу і причин давніх подій за участю носіїв українських та європейських генів на основі ноофілософських підходів, які спираються на використання останніх за часом появи наукових вимірів і відкриттів. Центральною інновацією є доведення того факту, що гуманістичний архетип був сформований не після реалізації аграрного життєзабезпечення і став його наслідком, а був винайдений і запропонований значно раніше на основі глибинного і творчого критичного мислення. Слово передувало діям, а не навпаки. Нові ідеї прадавніх пращурів українців і європейців дали змогу здійснити перехід від канібалізму до гуманізму спершу в Леванті, а пізніше усюди. Стаття пропонує розвивати ноофілософію як інтегральне вчення ХХІ ст. на основі переходу від застарілих уявлень до ноотехнологій і ноонаук (wisetechnology & wisesciences).