В статті досліджується проблема становлення творчої особистості крізь призму теоретичної спадщини Леся Курбаса. Зроблено спробу виділити основні шляхи та тенденції в підході до формування фахових здібностей в працях видатного режисера. Окреслено виклики, які потрібно враховувати в сучасну епоху інформаційних технологій та кризи світових глобалізаційних процесів при підготовці майбутніх діячів театрального мистецтва.

Зміст статті присвячений проблемі професійності фахівців у правоохоронній структурі українського суспільства – прикордонній службі. У вступі автор, рухаючись у міркуваннях від загального до часткового, проаналізував значення оновлення вищої системи освіти в Україні. Стверджуючи про те, що фахівця готують у закладах вищої освіти, автор торкається проблематики формування професійних компетентностей в майбутніх офіцерів-прикордонників. З метою отримання достовірної інформації щодо якості фахової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників, у статті подано аналіз наукової літератури. Джерельна база представлена працями науковців-практиків, що вивчають проблеми Державної прикордонної служби України. На основі висвітленого ступеня актуальності проблеми та аналізу наукової літератури, сформульовано основну мету публікації. Для вирішення питання виділення та обґрунтування змісту фахової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників з метою формування їх професійної компетентності розкрито зміст відповідних теоретико-методологічних підходів: діяльнісного, компетентнісного, системного та особистісно-орієнтованого. Враховуючи це, виокремлено такі напрями удосконалення фахової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників з метою формування їх професійної компетентності як: сприяння розвитку критичного мислення майбутніх офіцерів-прикордонників; модернізація, на основі сучасних інформаційно-комунікаційних досягнень, методичного та технічного забезпечення освітнього процесу; формування позитивної мотивації до майбутньої професійної діяльності; раціональне поєднання інноваційних та традиційних технологій та методів у фаховій підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників. Представлено результати дослідження, сформульовано висновки дослідження та перспективи майбутніх наукових пошуків.

Стаття присвячена проблемі формування проектно-аналітичної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників. Визначено зміст понять "проектно-аналітична компетентність". Розкрито структуру "проектно-аналітичної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників". На основі аналізу структури проектно-аналітичної компетентності майбутніх офіцерівприкордонників автор визначив методику її формування, яка є поетапною. Розкрито зміст кожного етапу щодо формування проектно-аналітичної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників. Ключові слова: проектно-аналітична компетентність, проектна культура, аналітична діяльність, майбутні офіцери-прикордонники, професійна підготовка, методика формування компетентності. Літ. 13.

доцент кафедри театральної режисури Рівненський державний гуманітарний університет УКРАЇНА Ігор Федорович Жилінський (1929 -2013 рр.) -актор, художник, театральний педагог і літописець рівненського театру, людина, що зберегла його історію для прийдешніх поколінь. Він народився в Рівному і прожив у ньому довге життя. Його доля -невід'ємна від долі рідного міста, театру.Батько -Федір Давидович був відомим художником-іконописцем і глибоко віруючою людиною. У найстарішому рівненському храмі -Свято-Успенській церкві є ікони, написані ним. Разом з батьком займався реставрацією старих ікон, а пізніше самостійно створював картини, брав участь у мистецьких виставках. Але найбільшим його захопленням був театр. І. Жилінський залишив яскраві спогади про перше в місті театральне приміщення, відкрите 1908 року відомим меценатом Зафраном, яке відвідував з батьками, а згодом і сам вперше вийшов на сцену в якості актора. Пізніше була служба в армії та заняття в театральній студії ім. М. Щепкіна при Московському Малому театрі, в яку потрапив за рекомендацією учениці К. Станіславського Алли Тарасової. З 1954 по 1969 рік працював актором Рівненського обласного музично-драматичного театру. Зіграв понад 70 ролей. 1970 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за фахом «театрознавство», а коли у місті був утворений інститут культури, почав викладати курс «Історія театру» на кафедрі театральної режисури.На лекціях майбутні актори та режисери завдяки його блискучому таланту розповідача мали змогу побачити і пережити безліч яскравих театральних подій: враження про вистави славетних режисерів, створені видатними акторами сценічні образи. Здебільшого ці лекції не вкладалися в «прокрустове ложе» навчальних програм доби розвинутого соціалізму, бо лектор вважав, що студенти повинні розпочати вивчення історії з свого рідного, добре знайомого їм театру. Саме на заняттях І. Жилінського студенти мали змогу довідатись про творчість, забороненого на той час, видатного українського режисера Леся Курбаса, про вилучені з театрального процесу п'єси М. Куліша, про трагічну долю славетного театру «Березіль» та покоління українських митців репресованих комуністичною владою. Саме він, ще задовго до сенсаційних публікацій в книзі В. Гайдабури «Театр захований в архівах», розповідав про діяльність Рівненського театру під час другої світової війни і окупації, про постановку режисером А. Демо-Довгопільським вистави «Мина Мазайло» за п'єсою М. Куліша, де актор, який виконував роль Мини, під овації публіки рвав на шматки газету з портретом, ненависного всім українцям, Сталіна.Від І. Жилінського студенти почули зворушливу історію про те, як в трагічні роки Голодомору 1933 -1934 років, (місто тоді входило до складу Польщі) рівненська громада, довідавшись про страшний голод і мільйони смертей братів-українців, ініціювала збір коштів для того, щоб закупити зерно і відправити на Велику Україну. Центром міста їхали вози зі збіжжям в напрямку до кордону, а люди стояли вздовж вулиці, молилися і плакали. Але

No abstract