У статті наведено результати трирічних досліджень в умовах Північного Степу щодо впливу строків сівби мінерального живлення на біохімічні властивості зерна сортів пшениці озимої м’якої (Ластівка одеська та Голубка одеська) і твердої (Бурштин) по чорному пару та після ячменю ярого. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення були такими: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, піс-ля ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних доб-рив по чорному пару підживлення наприкінці фази кущіння рослин N30 локально, після ячменю ярого – N30 по МТГ + N30 локально). Встановлено, що здебільшого у варіантах досліду вищий вміст білка, сирої клейковини в зерні та кращі показники седиментації серед сортів пшениці м’якої відмічали у сорту Ла-стівка одеська. Для сортів Ластівка одеська та Бурштин не виявлено чітко вираженого впливу стро-ків сівби на ці показники. Для сорту Голубка одеська на всіх фонах живлення після стерньового попере-дника найбільша кількість білка та клейковини в зерні формувалася у разі раннього строку сівби (7 ве-ресня) та із сівбою в пізніші строки (22 вересня і 7 жовтня) вона закономірно зменшувалася. З’ясовано, що зерно пшениці твердої озимої Бурштин на відміну від сортів м’якої містило більше білка та клейковини за всіх варіантів удобрення. Загалом кількість білка в сорту Ластівка одеська варіюва-ла по чорному пару в межах 11,99–13,58 %, Голубка одеська – 11,02–12,62 %, а у сорту Бурштин – 12,93–14,61 %, після ячменю ярого ці показники становили відповідно 11,47–13,43 %, 10,68–12,42 % та 11,92–14,53 %. Але зерно твердої пшениці характеризувалося низькими значеннями седиментації бо-рошна, а клейковина була більш розтяжною та слабкою порівняно із клейковиною сортів пшениці м’якої. Визначено, що максимальні значення показників якості зерна для всіх сортів пшениці озимої відмічали за такої системи удобрення, яка передбачає на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив азотні підживлення посівів у весняний період вегетації рослин.

За результатами досліджень, проведених в Державній установі Інститут зернових культур НААН в умовах північного Степу, виявлено, що на час припинення осінньої вегетації більша кількість розчинних вуглеводів у листках рослин, незалежно від попередника, накопичувалася у сортів пшениці м'якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська порівняно з твердою (сорт Бурштин). У вузлах кущення загальний вміст цих речовин був помітно вищий, ніж в листках, але як по чорному пару, так і після ячменю ярого незначно різнився по сортах. З'ясовано, що утворення нових пагонів, вузлових коренів і листків після припинення активної осінньої вегетації озимих зернових культур у сприятливі за погодою дні інтенсивніше відбувалося у рослин оптимального і пізнього строків сівби порівняно з раннім. Це свідчить про те, що рослини пшениці озимої за сівби 22 вересня та 7 жовтня були в нестабільному стані спокою та втрачали більшу кількість цукрів. Разом з цим на час відновлення весняної вегетації в посівах раннього строку сівби, де з осені спостерігався кращий ріст і розвиток пшениці озимої, внаслідок відмирання частини пагонів та листків через зимові пошкодження у ряді випадків мало місце зменшення вегетативної маси рослин.

Topicality. Researches aimed to determine the optimal conditions for the formation of highly productive crops with the introduction into production of new intensive winter wheat varieties with various biological characteristics and due to significant climatic changes are becoming increasingly important. Issues. The plant growth and development in natural conditions depends on a complex of external factors. A favorable combination of these factors enhances growth processes, while a lack or excess of them weakens the development of plants. At the same time, the root system and aboveground vegetative mass development of winter cereals is significantly influenced by predecessors and sowing dates. In addition, each of the varieties responds differently to these factors. Purpose. To study of the characteristics of plant growth and development of different varieties of soft and durum winter wheat depending on sowing dates and predecessor in the conditions of the northern Steppe of Ukraine. Materials and methods. During 2016–2018, Lastivka Odeska and Holubka Odeska varieties of soft winter wheat and Burshtyn variety of durum winter wheat were sown. Field researches were conducted according to generally accepted methods. Results. It was found that when winter wheat was sown on September 7, plants were higher, the number of shoots, nodal roots, leaves and above-ground vegetative mass was significantly greater. In the conditions of 2017, at the growth cessation in the autumn, no tillering plants of the late sowing (October 7) occurred. At the growth resumption in the spring, the leaf surface area and plant weight decreased in the crops of the early sowing. Conclusions. Among the agrotechnical methods of winter wheat cultivation, the sowing dates influence significantly on the biometric indicators of plants. Early sowing led to overgrowth of plants, and thus the leaf area and weight of plants decreased during the winter. In the spring, at the time of growth resumption, it was observed that the number of shoots and nodular roots increased for all sowing dates. The plants grew and developed better on the black fallow compared to the stubble predecessor. The height, leaf area and weight of 100 dry plants of the Lastivka Odeska and Holubka Odeska varieties of soft winter wheat exceeded similar indicators of durum wheat Burshtyn. Keywords: winter wheat, sowing date, variety, predecessor, biometric indicators, leaf area.

У статті наведено результати трирічних досліджень щодо впливу строків сівби та мінерального живлення на урожайність і економічну ефективність вирощування сортів пшениці м’якої озимої Ластівка одеська та Голубка одеська і твердої Бурштин по чорному пару та після ячменю ярого в Північному Степу. Пшеницю озиму висівали у три строки – 7, 22 вересня та 7 жовтня. Варіанти удобрення: 1 – без внесення добрив (контроль); 2 – передпосівне внесення добрив (по чорному пару – N30P60K30, після ячменю ярого – N60P60K30); 3 – система удобрення (на фоні передпосівного внесення мінеральних добрив: по чорному пару підживлення N30 локально наприкінці фази кущіння рослин, після ячменю ярого – N30 ранньою весною по мерзлоталому ґрунту (МТҐ) + N30 локально). На основі проведених досліджень встановлено, що найвищі врожайність та чистий дохід при вирощуванні всіх сортів пшениці озимої як по чорному пару, так і після ячменю ярого забезпечується застосуванням системи удобрення посівів, що передбачає передпосівне внесення повного добрива та весняні азотні підживлення. Внесення мінеральних добрив після обох попередників сприяло підвищенню урожайності і поліпшенню класу зерна у пшениці м’якої озимої до другого-третього, а у разі вирощування пшениці твердої озимої – в окремих випадках і до першого класу. Мінімальні значення економічної ефективності у всіх сортів пшениці озимої у дослідах отримано у варіантах без добрив. Вища економічна ефективність вирощування пшениці озимої після обох попередників у сортів Ластівка одеська та Бурштин була отримана за умови сівби в оптимальний строк (22 вересня), а у сорту Голубка одеська – в допустимо ранній (7 вересня) та оптимальний строк (22 вересня). Після ячменю ярого найвищу ефективність вирощування забезпечував сорт Голубка одеська, який на удобрених ділянках формував зерно третього класу якості при урожайності 4,81–6,05 т/га та рентабельності виробництва 121–145 %.