У статті здійснено історико-правовий аналіз розмежування компетенції органів місцевого самоврядування в Галичині ІІ пол. ХІХ ст. З'ясовано, що визначення нових адміністративних одиниць – громад ‒ відбувалося за земельним кадастром 1848 р., який було складено ще напередодні березневої революції. Реорганізація місцевого самоврядування в імперії середини ХІХ ст. майже не торкнулася правового статусу поміщицьких земель, хіба дещо було обмежено повноваження поміщика. Зроблено висновки, що спочатку селяни не усвідомлювали значущості тих реформ, які відбулися, та доволі зневажливо ставилися до своїх щойно набутих прав, проте з часом ради громадські довели свою дієвість, і на початку ХХ ст. не в одному селі вже точилася гостра боротьба між різними партіями за мандати депутатів, а особливо ‒ за посаду війта.

У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи місцевого самоврядування на українських землях (Галичини, Буковини, Закарпаття), які увійшли до складу Австрійської імперії у другій половині XVIII ст. Виділено, що міська ординація 1783 р. зберегла й упорядкувала самоврядування в містах, проте досконально змінила природу цього інституту, перевівши його з приватного права, яким було приватне магдебурзьке право, у сферу публічного права. Зроблені висновки про те, що модернізаційні реформи Габсбургів були спрямовані на ліквідацію відставання імперії від Пруссії. Необхідно доповнити, що без уваги імператора не залишилися й проблеми остаточної інтеграції приєднаних земель до тіла імперії.

Проаналізовано причини поділу Речі Посполитої між Австрією, Пруссією та Росією. Зазначено, що ініціатива приєднання Буковини належала безпосередньо імператору Йосифу ІІ. Акцентовано на тому, що на Буковині до приєднання цих земель до Австрії діяла система управління під Молдовською зверхністю, в якій чиновники не отримували платню. На основі аналізу правової системи Австрії досліджено організаційно-функціональні засади місцевого самоврядування на Буковині у складі Австрійської імперії.

У статті здійснено історико-правовий аналіз реформи місцевого самоврядування на території Буковини в другій половині ХІХ ст. Виділено, що невеликий розмір краю обумовив рішення Буковинського крайового сейму щодо скасування повітової ланки самоврядування, з яким погодився цісар, затвердивши його 31 грудня 1872 р. і розподіливши її повноваження між Крайовою управою Буковини та іншими органами влади. Громадська рада формувалася з 50 радців, обраних на чотири роки. Половина складу міської ради підлягала ротації кожні два роки. Перша половина радців, яка підлягала оновленню, визначалася жеребкуванням. Зазначено, що особа, яку обрали до складу ради, не мала права відмовитись від обрання під загрозою сплати штрафу в розмірі 100 гульденів. З’ясовано, що магістрат був адміністративним, виконавчим органом та покликаний виконувати всі постановлення громадської ради Чернівців. Саме магістрат розробляв проект міського бюджету, йому були підзвітні всі громадські каси та доброчинні заклади, під його наглядом та регулюванням знаходилася торгівельна діяльність у місті; він контролював надходження громадських прибутків, керував міською поліцією тощо. Зроблено висновки, що самостійність міського самоврядування Чернівців перебувала під щільним контролем як крайових, так і державних владних інституцій. Саме крайовий сейм через свій виділ постійно контролював стан міського господарства та добробут містян. Відбувався цей нагляд через поточне звітування міської влади перед крайовим виділом, а в разі необхідності, то й за допомогою спеціальних комісарів.

У статті здійснено історико-правовий аналіз концептів місцевого самоврядування в Російській імперії другої половини ХІХ століття. Зроблені висновки, що в першій половині ХІХ століття самоврядування в містах існувало суто номінально; ані магістрати та ратуші, ані шестигласні думи та міські голови не мали реальної влади, яка цілком зосереджувалась у поліційних установах та бюджетних комітетах, що адміністрували міські кошти. У статті досліджується еволюція ідей та поглядів на реформування системи місцевого управління після скасування кріпосного права і, зокрема, місцевого самоврядування, його система, склад, компетенція. Показана боротьба ліберального та консервативного таборів у ході розробки проекту земської реформи 1864 р.