РЕЗЮМЕ. У повсякденній клінічній практиці лікарі зіштовхуються із випадковими рентгенологічними виявами одиночних та множинних вогнищ-вузликів у легенях, які можуть бути як доброякісними, так злоякісними. Важливо мати напрацьовані алгоритми діагностики і лікування та подальшого спостереження утворів різної етіології. В сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено одиночним утворам запального характеру, можливостям їх діагностики та менеджменту.
Мета – визначити клініко-анатомічні особливості та етіологію одиночних вогнищевих утворів легень запальної природи.
Матеріал і методи. Групу дослідження склали пацієнти з одиночними вузликами в легенях запального ґенезу, які перебували в стаціонарі Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України» впродовж п’ятирічного періоду, усього 107 випадків. У всіх пацієнтів кількість утворів у легенях не перевищувала трьох, їх максимальні розміри були ≤3 см.
Результати. Легеневі вузли запального ґенезу найчастіше були представлені лише одним утвором (78,5 % пацієнтів). У більшості випадків локалізація вузлів була у правій легені – 56,6 %, а саме у її верхній та нижній частках – 39,0 % та 44,2 % випадків відповідно. Розмір вузлів був у межах 11–20 мм у 45,2 % випадків; в 54,8 % випадків вони мали округлу форму.
При рентгенологічному виявленні або підтвердженні наявності легеневих вузликів у 77,6 % випадків відразу проводили оперативні втручання з морфологічним дослідженням тканини утворів. Частіше утвори були інфекційної природи, туберкульоми склали 29,9 %.
На момент госпіталізації 74,8 % пацієнтів з одиночними вогнищевими утворами легень запальної етіології не мали попереднього клінічного діагнозу, у 15,9 % випадках була необхідність проведення диференційної діагностики, лише у 9,3 % випадків було встановлено нозологічну форму захворювання. В результаті проведених діагностично-лікувальних заходів етіологію утворів було встановлено в 91,6 % випадків, у 3,7 % випадків залишилася необхідність подальшої диференційної діагностики та у 4,7 % випадків природа вузликів не була встановлена.
Висновок. У результаті комплексного обстеження та низки лікувально-діагностичних процедур етіологія одиночних вузликів у легенях запальної природи встановлена у 91,6 % випадків. Лише в 4,7 % пацієнтів природа утворів не була визначена.
