Резюме. Мета. Науково обґрунтувати доцільність серійного застосування спринтерських навантажень для підвищення потужності анаеробних алактатних процесів енергозабезпечення плавців на етапі їх попередньої базової підготовки. Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, що розкривають фізіологічний механізм швидкісних можливостей спортсмена. Дослідження потужності анаеробної алактатної і лактатної продуктивності, а також потужності аеробних процесів енергозабезпечення спортсменів і спеціальної фізичної підготовленості плавців. Результати. Аналіз науково-методичних джерел дозволив охарактеризувати медико-біологічні чинники, які впливають на швидкісні можливості спортсменів. На прикладі плавців 13–14 років встановлено, що підвищити швидкість можна за рахунок вдосконалення креатинфосфатного механізму енергозабезпечення м’язової роботи. Для цього в тренуваннях слід серійно застосовувати спринтерські навантаження. Запропоновано методику кількісного дозування спринтерської роботи, яка виконується в алактатному режимі енергозабезпечення. Узагальнення науково-методичної інформації свідчить про наявність двох груп морфофункціональних чинників, які визначають швидкісні можливості спортсменів. Перша – генетично детерміновані, які не піддаються вдосконаленню. Друга – чинники, які вдосконалюються за допомогою фізичних вправ, зокрема шляхом серійного виконання спринтерських навантажень тривалістю до 10 с кожне з інтервалом відпочинку між ними близько 2 хв та інтервалом між серіями 10–15 хв. Ключові слова: швидкість, медико-біологічні механізми удосконалення швидкості, анаеробнаалактатна продуктивність, спринтерські навантаження.