The study presents the content-analysis (n=135) and factor analysis of students' mental states of expectations (n=123). The understanding of mental states of expectations by education workers allows for the operationalization of the process of solving tasks of students' academic and professional training. The purpose is to examine the structure, variables and interdependence of the factors of students' mental states of expectations. The research methods are content-analysis, tests with standardized questionnaires, factor analysis. Factor analysis was used to determine the structure of mental states of expectations. The principal factor in this structure is F1"meaning-of-life moderation" (20.70%), which is interrelated with F2 "pragmatic regulation" (=.404; p≤.01) and F3 "subjective regulation" (=.357; p≤.01). The obtained results could be useful for education directors organizing the academic process of students, and also for scientists in the field of psychology of expectations, psychology of constructing the future.

У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця. Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях. Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.

У статті виокремлено основні підходи до вивчення проблеми суїцидонебезпечних станів особистості: психоаналітичний, згідно з яким причини такої поведінки вбачаються у негативному ставленні особистості до зовнішнього світу, недоліки якого викликають агресивні дії і надалі змінюють свій напрям із зовнішнього на внутрішній; анатомо-морфологічний, за яким конституція тіла визначає риси характеру людини, а найбільш схильними до аутоагресії та суїциду є мезоморфи; гуманістично-феноменологічний, з методом психологічної автопсії, за яким таку поведінку розглядають з точки зору і в контексті феноменології; когнітивний, за яким в основі суїцидонебезпечних станів особистості знаходяться когнітивні спотворення, як-то дихотомічне мислення, схильність до глобалізації, наявність ригідних когнітивних схем та соціально-психологічний, згідно з яким суїцидонебезпечний стан є складним особистісним комплексом, що функціонує на різних рівнях, а структуру суїцидонебезпечного патерну особистості складають характерологічний, самооціночний, інтерактивний та соціально-перцептивний субблоки. Розроблено й апробовано диференційовану соціально-психологічну програму корекції суїцидонебезпечних станів особистості та її саморегуляції у міжособистісних конфліктаї в умовах сучасного соціуму, побудовану на принципах еквівалентності, системності, перспективності, диференційованого прогнозування, динамічності та на засадах екзистенційно-гуманістичного, особистісно-орієнтованого, когнітивно-поведінкового, ресурсного і рефлексивного підходів. Ефективність розробленої програми доведена підвищенням здатності до регуляції емоційних проявів, зниженням показників соціальної інтроверсії, тривожності, депресивності, внутрішньої конфліктності; зростанням самоповаги та самоцінності; розвитком навичок саморефлексії та самопізнання, підсиленням життєвої активності та самореалізації; збільшенням інтернальності; зміною життєвих планів та перспектив у бік особистісного зростання, саморозвитку та прийняття відповідальності за своє життя; підвищенням спроможності протистояти обставинам та керувати своїм життям з використанням ефективних механізмів психологічного захисту та конструктивних стратегій копінг-поведінки.