В роботі висвітлені питання щодо каліцтва тварин як предмета судово-ветеринарної експертизи. Встановлено, що основними ознаками каліцтва тварини є: стійка втрата здоров’я внаслідок тілесного ушкодження чи його наслідків, вроджених вад розвитку, захворювання, нещасного випадку; повна втрата будь-якого органу чи ділянки тіла тварини; часткова втрати будь-якого органу чи ділянки тіла тварини; повна втрата функцій органу чи окремих ділянок тіла тварини (афункція); часткова втрата функцій органу чи окремих ділянок тіла тварини (гіпофункція); стійка втрата або значні фізіологічні обмеження життєдіяльності, властивої даному виду тварин на рівні з іншими тваринами цього ж виду внаслідок травми; спотворення зовнішнього вигляду тварини через знівечення частин тіла в результаті їх деформації чи фізичної відсутності; обмеження можливості тварини забезпечувати свої основні прояви життєдіяльності. Розроблена класифікація каліцтва тварин полягає у тому, що його слід класифікувати за проявом на органному і функціональному рівнях; за часом набуття: вроджені вади розвитку та набуте каліцтво внаслідок тілесного ушкодження, захворювання, нещасного випадку; за наслідком прояву: смертельне та не смертельне; за стійкістю прояву: стійке (травматична ампутація, травматична енукліація, травматична екстерпація, анкілоз суглоба(ів), розім’яття (розтрощення) органів, розчленування (відділення) частин тіла, стійка деформація частини тіла) та не стійке (парез, параліч, контрактура тощо); за механізмом заподіяння: технологічне (під час утримання і експлуатації), в результаті тілесного ушкодження, техногенне (в результаті дії технічних засобів на тварину (транспорту); за видом чинника, який заподіяв каліцтво: в результаті дії фізичних чинників (каліцтво, заподіяне механічними, температурними, електричними чинниками, променевою енергією, баротравмою), в результаті дії хімічних чинників, що спричиняють отруєння та в результаті дії біологічних чинників (отруйні тварини і рослини, мікроорганізми); за обширністю травми: каліцтво, заподіяне ізольованою, множиною, поєднаною та комбінованою травмами; за ступенем відновлення функцій ушкодженого органу чи ділянки тіла: з частковим відновленням функції ушкодженого органу чи ділянки тіла та без повного чи часткового відновлення функції ушкодженого органу чи ділянки тіла. Стверджується, що під ступенем обмеження життєдіяльності необхідно розуміти величину відхилення від норми життєдіяльності тварини. Запропоновано виділяти три ступеня обмеження життєдіяльності тварини: помірно виражене (III ступеня), виражене (II ступеня), значно виражене (I ступеня). Визначено анатомічні дефекти та стани, які необхідно відносити до кожного ступеня. Доведено, сформульована дефініція «каліцтво тварин» як предмет судово-ветеринарної експертизи, встановлені ознаки каліцтва, окреслені причини виникнення та розроблена і обґрунтована його класифікація, а також окреслені анатомічні дефекти та стани підекспертної тварини, залежно від ступеня обмеження її життєдіяльності здатні позитивно вплинути на ефективність проведення і результативність судово-ветеринарної експертизи за жорстокого поводження з тваринами, надання обґрунтованого й об’єктивного висновку експерта у категоричній формі.