У роботі представлені особливості структури та змісту загальної фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів, що спеціалізуються у регбі - 7. Наразі зростаюча конкуренція на вітчизняній спортивній арені висуває значні вимоги до рівня загальної та спеціальної фізичної підготовленості як окремих гравців, так і команд в цілому. Отже, фундаментальним для ефективної змагальної діяльності спортсменів є високий рівень їхньої фізичної підготовленості. Мета статті полягала у вивченні структури та змісту загальної фізичної підготовленості регбістів різного рівня підготовленості. Для досягнення поставленої мети було проведено педагогічне спостереження за рівнем розвитку фізичних якостей гравців команд-учасниць чемпіонату України з регбі-7 сезону 2021 року. Даними для визначення рівня фізичної підготовленості кваліфікованих регбістів слугували п’ятнадцять загальноприйнятих тестів, які використовуються у спортивних іграх. Для проведення експерименту команди, що брали участь у чемпіонаті України з регбі-7 сезону 2021 року, ми розділили на дві групи згідно їх положення у турнірній таблиці. Порівняльний аналіз рівня загальної фізичної підготовленості гравців команд суперліги чемпіонату України сезону 2021 року з регбі-7 свідчить, що за більшістю її показників (7 з 10-ти) регбісти провідних команд з високою  достовірністю (p ≤ 0,01) переважали гравців команд, які посіли п’яте–восьме місця у турнірній таблиці. Загалом отримані дані адекватно відображають рівень спортивної майстерності гравців зазначених команд, зокрема за місцями, які посідали команди  на час тестування, а отже, свідчать про те, що застосовані тести прямо або опосередковано відображають ступінь готовності регбістів до змагальної діяльності. Результати дослідження доводять високу значущість фізичних кондицій в структурі готовності регбістів до ефективної змагальної діяльності.

Отримано результати байдарочників у педагогічних тестах, що дозволили зорієнтувати підготовку спортсменів на різні змагальні дистанції, та розробити програму тренувань враховуючи індивідуальні особливості та схильність спортсмена до роботи різної спрямованості. Розроблений та обґрунтований комплекс педагогічних тестів для орієнтації підготовки спортсменів, що спеціалізуються у веслуванні на байдарках, в умовах реальної тренувальної діяльності на змагальні дистанції 200, 500 та 1000 м. Тести мають високу вірогідну залежність зі спортивним результатом на змагальних дистанціях. Визначені тести були апробовані в підготовці та тестуванні байдарочників, що знаходяться на етапі спеціалізованої базової підготовки. Це дозволило зорієнтувати підготовку спортсменів по групах в залежності від змагальної дистанції – 200, 500, 1000 м. Дуже важливим є чітке розуміння того, що за даними тестування байдарочники можуть бути розділені на різні групи залежно від їхньої схильності до досягнення високих спортивних результатів не тільки в різних видах спорту, але й у різних видах змагань одного виду спорту. Результати експериментального дослідження свідчать про підвищення ефективності тренувального процесу, що здійснювався по групах, зорієнтованих на підготовку до різних змагальних дистанцій та реалізації індивідуальних можливостей за умов змагальної діяльності. До групи  каноїстів, підготовка яких була орієнтована на проходження дистанції 200 м увійшло  27% спортсменів, з них. До групи, підготовка якої була орієнтована на проходження дистанції 500 м,  ввійшло 40% спортсменів. До групи, підготовка якої була орієнтована на дистанцію 1000 м, ввійшло 33%. Даний підхід дав змогу підвищити ефективність підготовки та реалізації індивідуальних можливостей за умов змагальної діяльності.

У роботі представлені дослідження науковців, які  характеризуються концентрацією уваги на процесі підготовки спортсменів, що спеціалізуються у регбі-7. Сучасні напрацювання дають можливість стверджувати, що такі морфологічні показники, як розміри тіла, склад та маса тіла, є важливими складовими оцінювання підготовленості спортсменів до змагань, а також відбору до спортивної команди. Мета статті полягала у теоретичному та експериментальному дослідженні значущості морфологічних показників кваліфікованих регбістів команди «Поділля» (м. Хмельницький) як інформативного показника керування тренувальним процесом гравців різних ігрових амплуа у регбі-7. Для досягнення поставленої мети було проведено педагогічне  дослідження антропометричних показників та складу тіла спортсменів. Використовувались інструментальні методи визначення складу тіла біоімпедансним методом на вагах-аналізаторах «TANITA–RD545». У дослідженні брали участь 12 спортсменів, які є провідними гравцями команди «Поділля» (м. Хмельницький). У ході дослідження виявлені відмінності, пов’язані з антропометричними показниками гравців команди залежно від позиції, яку спортсмен займає в грі: нападники зазвичай вищі та мали більшу масу тіла, на відміну від захисників. Водночас, морфологічні показники, отримані в ході тестування спортсменів свідчать, що індекс маси тіла (ІМТ) у 86% спортсменів знаходиться в межах фізіологічної норми, у 14% – дещо вищий від нормальної фізіологічної норми. Аналіз компонентного складу тіла регбістів, свідчать, що вміст жирової тканини був вищим у нападників, але перебував у межах фізіологічної норми у відповідності до антропометричних даних спортсменів або наближався до найвищої позначки норми. Вміст м’язової тканини статистично також вищий у форвардів. У всіх спортсменів вміст води є в межах фізіологічної норми. У нашому дослідженні встановлено, що більша вага форвардів супроводжувалася більшим вмістом маси жиру в тілі спортсменів. Зазначимо, що відсоток жирової маси регбістів команди «Поділля» (м. Хмельницький) був вищим за показники гравців клубних команд Нової Зеландії, Австралії та Іспанії. У ході педагогічного дослідження доведено значущість морфологічних показників для моніторингу стану спортсменів у регбі-7 в залежності від ігрових амплуа.

Мета статті полягала у з’ясуванні стану рухової активності здобувачів вищої освіти неспортивних спеціальностей Хмельницького національного університету. З’ясовано, що проблема дослідження стану здоров’я здобувачів вищої освіти, збільшення їхньої рухової активності та формування здоров’язбережувальної компетентності у процесі фізичного виховання на сучасному етапі розвитку спортивної педагогічної науки і надалі набуває актуальності. Авторами встановлено, що наразі формування сучасного молодого фахівця відбувається в умовах протиріччя: сучасні умови навчання призводять до різкого зростання інтенсифікації розумової праці на фоні помітного зниження рухової активності студентської молоді, як результат – зниження показників фізичного розвитку, фізичної працездатності та загалом стану здоров’я здобувачів вищої освіти. Завдання дослідження: проаналізувати стан проблеми низької рухової активності здобувачів вищої освіти як важливого компоненту здорового способу життя; обґрунтувати чинники, що впливають на стан здоров’я студентської молоді; визначити обсяг рухової активності здобувачів вищої освіти неспортивних спеціальностей ХНУ за допомогою анкетування. Методи дослідження: аналіз та узагальнення наукової, методичної та спеціальної літератури; соціологічні (анкетування); методи математичної статистики. Проведене дослідження дало змогу встановити руховий дефіцит здобувачів вищої освіти, що навчаються на неспортивних спеціальностях. Визначено, що від 20 до 31% студентів серед опитаних цілеспрямовано та регулярно не займаються будь-якою руховою активністю. Обмеження спеціально організованої рухової активності є одним із провідних чинників зниження фізичної підготовленості студентської молоді та резервів їх здоров’я. Встановлено, що важливим фактором протидії негативних наслідків зниження рухового режиму здобувачів вищої освіти є раціональна організація рухової активності. А пошук ефективних засобів підвищення фізичної активності здобувачів вищої освіти, які б сприяли розвитку позитивної мотивації до занять фізичними вправами, формували б знання самостійної оздоровчої діяльності, є головним завданням фізичного виховання студентської молоді у сучасних закладах вищої освіти.