Визначено напрями трансформації інформаційних потреб фінансів у процесі складних соціально-економічних перетворень, які супроводжують становлення і розвиток інформаційного суспільства. Вихідною тезою дослідження є те, що зростання ролі якості формування, функціонування та задоволення інформаційних потреб є головним інструментом управління і розвитку в умовах інформаційної економіки. Стратегічна орієнтованість інформаційних потреб заснована на посиленні об’єктивного зв’язку між оперативною, поточною і стратегічною інформацією, системності та комплексності вивчення впливу внутрішніх і зовнішніх факторів навколишнього середовища на поточний і перспективний стани об’єктів суспільної діяльності, у т. ч. фінансів. Установлено, що економіка інформаційного суспільства характеризується поступовим нівелюванням відмінностей між інформаційними потребами та інформацією у фінансових відносинах з огляду на прискорення інформаційно-комунікаційних процесів. Транспарентність інформаційних систем, яка передбачає як відкритість інформації, так і відкритість інформаційних потреб суб’єктів фінансових відносин, сприяє поступовому розширенню інформації фінансових відносин і, відповідно, розмиванню змістовної межі між ними та інформацією фінансів. Напрями трансформації інформаційних потреб обґрунтовані з позиції сучасних концепцій інформаційної онтології — діяльнісної, системної, когнітивної та часової. Розроблено структурно-логічну модель трансформації інформаційних потреб фінансів в умовах інформаційної економіки. Надано визначення інформаційних потреб фінансів, яке, на відміну від наявних, ураховує специфіку, яка визначається напрямами їхньої трансформації відповідно до профілю та особливостей фінансової діяльності як однієї з форм реалізації інформаційно-комунікаційних взаємодій в інформаційному суспільстві на засадах комплексного поєднання діяльнісної, системної, когнітивної та часової концепцій інформаційної онтології.

Фінансовий сектор у сучасних реаліях розростання процесів фінансової глобалізації та забезпечуючи функціонування фінансового ринку як невід’ємної складової ринкової економічної системи, перетворився на домінуючий фактор розвитку, політичної і соціальної рівноваги в економіці. Оскільки розвиток i становлення фінансового ринку України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави, доцільно дослідити сучасний стан фінансового ринку України. Визначено основні структурні елементи фінансового сектору України за ступенем їхнього розвитку і присутності на ринку. Досліджено динаміку кількості, активів і капіталу компаній фінансового сектору України, а саме фінансових компаній, страхових компаній, банків і кредитних установ за останні п’ять років. Аналіз показників фінансового ринку України було проведено за трьома ключовими сегментами: банківський сектор, страховий сектор, фондовий ринок. Проаналізовано динаміку основних показників розвитку банківського сектору, страхового ринку України, динаміку Індексу фондового ринку, обсягу біржових контрактів із цінними паперами та їхню структуру за організаторами торгів, динаміку показників обсягу торгів на ринку цінних паперів та обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, випусків цінних паперів, структуру обсягу торгів на ринку цінних паперів із розподілом за фінансовими інструментами і динаміку капіталізації ринку акцій. Оскільки сучасний фінансовий ринок в Україні ще перебуває у стадії трансформації, у вітчизняному науковому середовищі панує думка щодо нерозвиненості фінансового ринку в Україні, тому охарактеризовано основні проблеми і напрями розвитку фінансового сектору, що в майбутньому стане передумовою для конкурентної інтеграції вітчизняних фінансових компаній у світову фінансову систему.

Виділено наукові підходи до визначення сутності поняття «контролінг», узагальнено наукові погляди на розуміння його економічного змісту. Обґрунтовано необхідність розподілу об’єктів контролінгу для підприємств за різними методами організації фінансів. Наведено порівняльну характеристику оперативної i стратегічної компонент контролінгу. Запропоновано авторське трактування поняття «фінансовий контролінг ». Досліджено доцільність  розроблення і впровадження концептуальної моделі організації системи фінансового контролінгу підприємства.

Систематизовано та узагальнено визначення понять «фінансовий стан» і «фінансовий аналіз», запропоновано їхнє авторське трактування, згідно з яким фінансовий аналіз — це комплексна поточна оцінка фінансового стану, яка здійснюється на основі фінансової звітності та надає прогноз на найближчу і більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри діяльності підприємства. Здійснено контент-аналіз визначення поняття «фінансовий аналіз». Проведено детальний аналіз основних методів і методик аналізу фінансового стану, наведено їхні характеристики, виділено переваги і недоліки. Обґрунтовано доцільність і досліджено особливості використання певних методів і методик для аналізу фінансового стану малих підприємств. Установлено, що більшість методів і прийомів аналізу фінансового стану базуються на коефіцієнтному аналізі. Зроблено висновок про потребу розроблення диференційованого підходу до встановлення нормативних значень фінансових показників для підприємств різних видів економічної діяльності.

У статті завдяки використанню широкого спектра наукових методів висвітлені концептуальні підходи до розуміння сутності мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників через призму уточнення поняття «мотивація». Узагальнено наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до розуміння змісту мотивації, що дало змогу виокремити наукові течії за однорідними групами ознак. Уточнення змісту поняття «механізм мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників» сприяло формуванню організаційно-функціональної сукупності його елементів і розкриттю взаємозв’язків між ними.У роботі визначено, що механізм мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників є складною сукупністю елементів, а саме: а) чинників економічної діяльності банків; б) упорядкованої множини різновидів мотиваторів, до якої входять зовнішні (макроекономічні) чинники (державні, ринкові, суспільні), внутрішні мотиватори банку (мікроекономічні чинники) та самомотивація (наноекономічні чинники), а також ієрархічні взаємозв’язки між ними.У статті розглянуто еволюцію використання різних форм мотиваційних інструментів для підтримки сільськогосподарських товаровиробників, виявлено специфіку їх кредитування та механізм забезпечення кредитів сільськогосподарських товаровиробників.На основі проведеного узагальнення наукових напрацювань уточнено перелік функцій і принципів мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників, а також виокремлено відповідні функції та принципи механізму такої мотивації.Узагальнення наукових підходів до тлумачення механізму мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників дозволило виокремити умови його побудови, а також конкретизувати екзогенні та ендогенні фактори, які впливають на зміну мотиваторів банку.Розгляд світового досвіду мотивації банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників дозволив виокремити основні інструменти, що сприяють її активізації.