“…Прогнозування наслідків ЧМТ у тепе-рішній час ґрунтується на таких даних демографічних, клінічних і радіологічних досліджень, як, зокрема, вік, показники шкали коми Глазго при госпіталізації потер-пілих, реакція зіниць, вітальні функції, наявність поза-черепних ушкоджень, результати комп'ютерної томог-рафії (КТ). Прогнозування з використанням клінічних даних може мати обмеження, оскільки на них впливає застосування певних лікарських засобів (аналгетиків, седативних, міорелаксантів тощо), а радіологічні дані в деяких ситуаціях не відповідають клінічним проявам, наприклад, при дифузному ушкодженні головного мозку за відсутності вогнищевої травми [5]. Зазначене спонукає до пошуку таких біомаркерів ушкодження нервової тканини, які точно й специфічно відображали б характер і тяжкість травми.…”