Вінницький національний технічний університет Анотація. Розглядаються сучасні протоколи динамічної маршрутизації, принцип їх функціонування та способи призначення метрики зв'язків, визначено, що більшість з них є одношляховими, обирають один маршрут з мінімальною метрикою або здійснюють балансування між маршрутами з однаковою метрикою. Як результат функціонування мережі у такий спосіб спричиняє максимальне використання знайденого найкращого або альтернативного шляху, їх перевантаження, в той час як інші вузли (ресурси) мережі не задіяні при передачі трафіку. Оскільки подібне рішення є характерним для всіх одношляхових протоколів, впровадження змін безпосередньо в самому протоколі є нераціональним. Вирішення цієї проблеми можливо здійснити через структурні зміни в мережі, а саме модифікацію процесу маршрутизації, скомбінувавши найкращі особливості розподіленого та централізованого способів маршрутизації. Протоколи маршрутизації продовжують працюють за розподіленим принципом-кожний маршрутизатор самостійно будує таблиці маршрутизації на основі інформації, що отримана від інших маршрутизаторів. Після впровадження в мережу централізованого контролера маршрутизації, від всіх маршрутизаторів періодично надходитиме інформація про їх функціональний стан. Контролер при виникненні потреби через протокол SNMP вносить зміни в параметри маршрутизатора з подальшою зміною таблиць маршрутизації, а модуль керування проводить аналіз та розрахунки для ініціювання змін. Ключові слова: трафік, протокол, динамічна маршрутизація, метрика, контролер, модуль керування, балансування, альтернативні маршрути, оптимізація потоку. Аннотация. Рассматриваются современные протоколы динамической маршрутизации, принцип их функционирования и способы назначения метрики связей, определено, что большинство из них являются однопутевыми, выбирают один маршрут с минимальной метрикой или осуществляют балансировку между маршрутами с одинаковой метрикой. Функционирование сети таким образом вызывает максимальное использование найденного лучшего или альтернативного пути и его перегрузки, в то время как другие узлы (ресурсы) сети не задействованы при передаче трафика. Поскольку подобное решение характерно для всех однопутевых протоколов, внедрение изменений непосредственно в самом протоколе является нерациональным. Решение этой проблемы возможно осуществить через структурные изменения в сети, а именно модификацию процесса маршрутизации, скомбинировав лучшие особенности распределенного и централизованного способов маршрутизации. Протоколы маршрутизации продолжают работу по распределенному принципукаждый маршрутизатор самостоятельно строит таблицы маршрутизации на основе информации, полученной от других маршрутизаторов. После внедрения в сеть централизованного контроллера маршрутизации, от всех маршрутизаторов периодически поступает информация об их функциональном состоянии. Контроллер при возникновении потребности через протокол SNMP вносит изменения в параметры маршрутизатора с последующим изменением таблиц маршрутизации, а модуль управления проводит анализ и ...