Наукове знання, на відміну від релігійного, міфологічного, буденнопрактичного та інших видів знання, є експериментально обґрунтованим і системно впорядкованим у форму наукової теорії. Системність і раціональність наукового пізнання визначає специфіку конкретнонаукового пізнавального процесу, спрямованого на визначення фундаментальних принципів осмислення об'єктів, їхніх категорійних ознак. Системний підхід у науковому пізнанні сприяє формуванню багаторівневої структури теоретико-емпіричного пізнання в конкретних науках, що ґрунтується на адекватних методах дослідження, таких як порівняння, ідеалізація, моделювання, систематизація та інші.Моделювання -один із методів наукового пізнання. У широкому сенсі, моделювання -це особливий пізнавальний процес, ефективність якого проявляється тоді, коли неможливим є безпосереднє дослідження об'єкту пізнання, і він заміняється на схожий із ним замісник -модель, властивості якої надають інформацію про об'єкт пізнання або його частини. У гуманітарних науках моделювання отримало статус міждисциплінарності й постає універсальним інструментом мислення людини.У ракурсі антропоцентричної парадигми перекладознавчих досліджень системно-раціональний підхід до вивчення мовних і мовленнєвих явищ склав надійну основу для розвитку теоретичної моделі перекладацької діяльності, яка передбачає дослідження мови в аспекті комунікативної функції, зосередження уваги на процесі комунікації, цілях і мотивах учасників комунікації, впливі екстралінгвальних чинників тощо. Модель у перекладі (від лат. modulus «міра, аналог, зразок, взірець») -це умовні схеми уявлення процесу перекладу, метою створення яких є спроба пояснити трансформацію тексту, вираженого засобами однієї мови, у відповідний текст, виражений засобами іншої мови 1 .