Analysis of the hardiness of the personality: a systematic approach

Abstract

аспірант кафедри загальної психології Київський національний університет імені Тараса Шевченка АНАЛІЗ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД У статті аналізується життєстійкість в аспекті системного підходу. Саму ідею системного підходу почав розвивати вчений Л.Ф. Берталанфі. Першим у психології системний підхід почав розглядати Б.Ф. Ломов. Далі радянські психологи М.С. Роговін, В.А. Ганзен детальніше пояснювали системний підхід і виділяли основні принципи системного підходу у психології. Поняття життєстійкості розробив американський психолог Сальватор Мадді у 1980х роках. У життєстійкості він виділив три складники: включеність, контроль та прийняття ризику. Життєстійкість також можна розглядати як систему, оскільки кожний її складник функціонує і розвивається сам по собі, майже незалежно один від одного. Тому для кращого пояснення життєстійкості можна звернутися до ще одної системної теорії-теорії інтегральної індивідуальності В.С. Мерліна. Вона має три рівні: індивідуальні властивості організму, індивідуальні психічні властивості і соціально-психологічні індивідуальні властивості. Ці три рівні співвідносяться із трьома компонентами життєстійкості, і на кожному рівні інтегральної індивідуальності життєстійкість буде проявлятися по-різному, залежно від домінуючого компонента на цьому рівні. На рівні індивідуальних властивостей організму-це включеність, яка проявляється у типі темпераменту, емоційному фоні, в якому діє людина. Це забезпечує відчуття залученості у діяльність. На рівні індивідуальних психічних властивостей-це контроль, і тут важливу роль відіграє воля як психічний процес, вольові якості, самоконтроль. На рівні соціально-психологічних індивідуальних властивостей-це прийняття ризику. Це більше екзестенційне, ціннісне утворення, формування якого залежить від багатьох факторів, в тому числі від формування попередніх двох рівнів. Загалом, співставивши дві системи, ми переконались, що життєстійкість має всі ознаки системи, як і теорія інтегральної індивідуальності В.С. Мерліна: ієрархічність, каузальні зв'язки на кожному рівні, телеологічна детермінація, яка і пов'язує усі рівні і компоненти, а також поліморфізм. Цей аналіз допомагає краще зрозуміти життєстійкість, більш якісно провести її дослідження і підібрати тренінгові вправи для її тренування.