Мета. Встановити вплив системи основного обробітку ґрунту та фону живлення на агрофізичні показники чорнозему опідзоленого та урожайність сої за умов Лісостепу Центрального. Методи. Польовий, лабораторний, розрахунково-порівняльний, математично-статистичний. Результати. Визначено оптимальні технологічні прийоми, які забезпечують сприятливі агрофізичні показники ґрунту й найбільші прирости зернової продуктивності сої сорту Муза. Встановлено, що за традиційного обробітку (семирічної оранки на глибину 20-22 см) й системи No-till на фоні оранки складалися сприятливіші умови фізичного стану чорнозему опідзоленого з оптимальними значеннями щільності ґрунту 0,97-1,14 г/см3 , загальної шпаруватості – 56,46-62,94%, шпаруватості аерації – 34,14- 47,86%. За прямої сівби під впливом пожнивних решток попередника, упродовж вегетаційного періоду сої, накопичувалася більша кількість продуктивної вологи (в середньому на 2-8 мм, або 3,8-13,3%) відносно оранки та спостерігалось зниження температурного стану ґрунту (в середньому за світловий день показник в 0-10 см шарі ґрунту був нижчим на 1,7оС). Результати запровадження системи No-till у перші роки досліджень засвідчили істотну перевагу оранки з урожайністю 2,22-3,10 т/га і поверхневого обробітку – 2,16-3,04 т/га незалежно від фону живлення. Висновки. Найсприятливіші фізичні умови чорнозему опідзоленого та формування максимального рівня врожаю – 3,10 т/га з приростом додаткового врожаю 0,88 т/га (39,6%) складалися за традиційного обробітку (оранка упродовж 7 років) за фонового внесення N45P45K45 у комплексі з позакореневим підживленням макроі мікроелементами у фази листоутворення (ВВСН 13-14) та початку цвітіння (ВВСН 61) з нормою витрати 2 л/га.