Огляд літератури /Literature Review/ Вступ Цукровий діабет (ЦД) у всьому світі є одним із поширених хронічних захворювань та глобальною медичною соціальною й економічною проблемою сучасності, в основному через осіб, які страждають від ЦД типу 2 [1]. Діабетична нейропатія, що є найбільш тяжким та інвалідизуючим ускладнення ЦД, якому піддаються пацієнти як з першим, так і з другим типом захворювання, у наш час перетворилася на мультидисциплінарну проблему, яка близька не лише ендокринологам, а й неврологам, а також хірургам. При цьому йдеться насамперед про периферичну форму діабетичної нейропатії, яка набагато більшою мірою, ніж центральна нейропатія, знижує якість життя хворих і погіршує перебіг ЦД. Оцінка поширеності діабетичної дистальної симетричної полінейропатії (ДСПН) серед хворих на ЦД типу 2 широко варіює в різних дослідженнях (понад 50 % у Рочестерському дослідженні та менше 30 % у дослідженнях індійської популяції) [2, 3]. Така велика різноманітність отриманих результатів може бути зумовлена використанням різних діагностичних критеріїв, особливо якщо не засто