Через обмеження у доступі до широкого асортименту вугільних марок, промисловість вимушена використовувати тільки 2–3 марки вугілля. Такий технологічний прийом негативно впливає на уловлення і переробку хімічних продуктів коксування. Цехи спроектовані на певні склади шихт, де можуть утилізовуватися рідкі відходи тільки обмеженим вмістом полютантів. Утворені рідкі відходи не знешкоджуються повністю на стадії біохімочищення і, коли надходять на гасіння коксу, випаровуються, потрапляють у навколишнє середовище. Метою роботи є моделювання процесу сорбції полютантів на глауконіті, що впливає на ведення технології переробки рідких відходів коксохімічного виробництва. Глауконіт не має єдиної хімічної формули через коливання його вмісту. Формула змінюється у залежності від родовища, де він утворився. Узагальнена хімічна формула глауконіту має вигляд (K, Na)(Fe3+, Al, Mg)2[(OH)2(Si, Al)4O10]. Великі родовища глауконіту є у Західно-Волинському регіоні та у Адамівському родовищі Хмельницької області. У роботі шляхом математичного моделювання створено фрагмент структури глауконіту Адамівського родовища Хмельницької області (довжина зв’язку між Калієм і Оксигеном становить 2,265 Å; кут зв’язування Алюміній-Оксиген-Сіліцій становить 133º; довжина зв’язку Алюміній- гідроксид становить 1,834Å; енергія фрагмента після оптимізації геометрії становить 758,992 кДж/моль). Запропоновано механізм сорбції полютантів із рідких відходів коксохімічного виробництва на глауконіті. Висока специфічність сорбції глауконіту до наведених полютантів обумовлюється дисперсійними силами Вандер-Ваальсових взаємодій та іонообмінним механізмом. Пропонується методом обкатки або екструзією отримувати гранульований сорбент із хімічно-активованого глауконіту для знешкодження рідких відходів коксохімічного виробництва, що містять широкий спектр полютантів. Наведено удосконалену технологічну схему установки знефенолення стічних вод біохімічним методом із попереднім доочищенням рідких відходів шляхом адсорбції на кислотно-активованому гранульованому глауконіті. Після зниження ефективності вилучення фенолів нижче 50 % пропонується проводити десорбцію HCl 0,1 М протягом 6–12 діб.