Розглянуто поняття культурного капіталу, його функції, виокремлено ознаки і механізми реалізації. Культурний капітал визначено як об’єктивований та інкорпорований культурний ресурс, залучений до економічного обігу у формі матеріальних і нематеріальних культурних активів з високим потенціалом до самовідтворення, акумуляції і конвертації у інші форми капіталу.
Виходячи із сформованих функціональних характеристик культурного капіталу, запропоновано пріоритезацію і виділення культурного капіталу як окремого об’єкта конвертації і трансакції у межах нової економіки вражень, або, точніше, помаранчевої економіки, через те, що така семантична демаркація може мати позитивний вплив, виражений у повнішому й ефективнішому використанні потенціалу культурного капіталу. Наведено і проаналізовано основні методичні підходи щодо оцінки культурного капіталу, зокрема, як нематеріального активу.
Розширено категоріальну основу помаранчевої економіки, визначено її співвідношення з нематеріальною економікою, креативною економікою і креативними індустріями, показано її місце і роль у загальній структурі нової економіки. Доведено, що головна відмінність креативної економіки від традиційної економічної структури полягає в тому, що основним інструментом у ній є знання, ресурсом – інформація, а продуктом – інновація, тобто поняття креативної економіки об’єднує такі наукові напрями, як цифрова економіка, економіка знань та інноваційна економіка. Помаранчеву економіку визначено як «парасольковий» термін через його узагальнюючу природу, що включає ті види діяльності, які реалізуються в межах креативної економіки, культурних індустрій і в культурних секторах, а також економіки вражень, знань та інноваційної економіки.
Наголошено на значному потенціалі культурних індустрій у післявоєнній відбудові України, що зумовлено піднесенням духу національної ідеї, збільшенням попиту на вітчизняні культурні продукти і запитом населення (а також іноземного споживача) на унікальні, аутентичні українські культурні артефакти.