“…Концепція циркулярної економіки характеризується низкою переваг для сталого розвитку аграрних підприємств, зокрема, пов'язаних із зменшенням викидів парникових газів і підвищенням економічної ефективності господарювання [22, с. 7 Оскільки, як зазначає С. І. Страпчук, на національному рівні рішення про використання циркулярних моделей переважно випливають із громадських ініціатив, постанов, спільних угод й інших нормативно-правових документів [5], то в цьому випадку до пріоритетних джерел фінансування інноваційних проєктів належать державні кошти, крауд-фінансування, гранти, кошти, що залучені в результаті публічно-приватного партнерства, та ін. Водночас на мікрорівні ініціаторами інноваційних циркулярних проєктів виступають переважно самі аграрні підприємства, тому основними джерелами фінансування є власні кошти (прибуток та амортизація), кредити, фінансовий лізинг, венчурний капітал та ін.…”