Статтю присвячено вивченню підходів суду до визнання недійсними фіктивних договорів дарування, укладених з метою приховання майна боржника. П роаналізовано судову практику із зазначеного питання. Визначено роль Верховного Суду у забезпеченні формування сталої судової практики. Запропоновано деталізувати законодавчі положення щодо місця та ролі судового прецеденту в системі джерел права України.Ключові слова: фіктивний договір; договір дарування; визнання договору недійсним; судовий прецедент.