Distance Education: Shortcomings and Prospects in the Conditions of the Russian-Ukrainian War

Abstract

В умовах воєнного стану важливо організувати навчальний процес, який дасть можливість вирішувати ключові проблеми освіти, які постали в період війни, та гарантувати максимальну безпеку учасникам освітнього процесу з одночасним якісним засвоєнням знань та набуттям компетенцій, необхідних надалі для професійного розвитку здобувачів вищої освіти. Постійний моніторинг тенденцій дистанційної освіти дає змогу оцінити ситуацію та намітити шляхи розвитку. Тому метою поточної розвідки є комплексний аналіз недоліків і перспектив дистанційного навчання у вищій школі в умовах російсько-української війни. Ще до спалаху пандемії коронавірусу українська система вищої освіти зіткнулася з викликами, пов'язаними з війною на сході України, однак тоді ситуація була кардинально відмінною від сучасної (локальна гібридна війна не становила тотальної загрози для всієї системи освіти), коли війна більшою чи меншою мірою зачіпає всі регіони країни. Організація навчання в умовах воєнного стану переважно базується на практиці, здобутій під час жорстких карантинних заходів. Основною рисою дистанційної освіти під час війни стало вміння адаптувати навчальний процес до обставин, які швидко змінюються, іноді спонтанно, і зазвичай у напрямку швидкого погіршення безпекової ситуації та доступу до комунікацій онлайн. У статті узагальнено та систематизовано подано низку перспектив на недоліків дистанційного навчання під час воєнного періоду. Недоліки, які назріли під час віддаленого навчання як єдиноможливого формату надання безперервних освітніх послуг, значно перевищують кількісно переваги затяжного й невизначеного щодо тривалості періоду онлайн-взаємодії між студентами та викладачами. Здебільшого питання постає в якості освітніх послуг, їхньої релевантності, а не номінативного характеру -загалом у питанні набуття студентами необхідних компетенцій для майбутньої професійної діяльності. Очевидно, що після завершення війни виявляться численні прогалини практичної підготовки здобувачів, над подоланням яких треба буде інтенсивно працювати. Це ж стосується студентів, які за час тривання дистанційної освіти стали дипломованими фахівцями. Проте саме визначені нами переваги дистанційного навчання й потенційно ті нові, що ще будуть розкриті, стануть магістральними перспективними площинами, які гарантуватимуть удосконалення й розширення можливостей української системи вищої освіти в період повоєнної розбудови.