Досліджено освітні аспекти інтелектуальної міграції людського капіталу України, встановлено основні причини та визначено ймовірні наслідки. Проаналізовано кількість виданих дозволів на проживання у країнах ЄС, встановлено, що Польща є абсолютним лідером серед країн ЄС-28 за кількістю дозволів на проживання, виданих українцям. Досліджено мотиви трудових мігрантів та зміну тенденції "виїхати, заробити і повернутися" на тенденцію " виїхати, влаштуватися і залишитися" серед молоді. Проаналізовано обсяги міграції серед молоді, які свідчать про щорічне зростання кількості українських студентів за кордоном, встановлено причини цього явища. Виконано розрахунок потенційних втрат ВВП країни від еміграції людського капіталу, які гіпотетично можуть становити близько 4 %.Ключові слова: міграція; людський капітал; освіта; інтелектуальна міграція; мотив.
Постановка проблемиВ умовах розвитку інформаційного суспільства та економіки знань відбувається зміщення акцентів із розвитку матеріального виробництва на розвиток людського капіталу, особливо його інтелектуальної складової. Перехід до постіндустріального суспільства підвищив значення наукової праці, а інтелектуальна праця стала ключовим фактором сталого розвитку. Саме тому міграційна політика більшості розвинених країн світу полягає у залученні інтелектуальних мігрантіввисокорозвинених особистостей, які впливають на підвищення конкурентоспроможності економіки держави та забезпечення її сталого розвитку. За таких умов особливої актуальності набуває дослідження освітніх аспектів інтелектуальної міграції людського капіталу в Україні, з'ясування її причин та можливих наслідків. Втрата висококваліфікованих спеціалістів є загрозою для розвитку інноваційної економіки, особливо в умовах масштабної цифровізації. Зазначимо, що до процесів інтелектуальної міграції долучається все більше як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, водночас, їхні мотиви та ефекти істотно різняться. Країнами-донорами висококваліфікованих кадрів здебільшого є країни, що розвиваються, а країнами-реципієнтами -розвинені країни світу. За таких умов основною проблемою для країн-донорів є відтік кваліфікованих кадрів, на підготовку яких були витрачені державні кошти, а також гальмування процесів інноваційного розвитку внаслідок недостатності необхідних спеціалістів.