Effectiveness of physical therapy of movement disorders in reconstructive surgery after fractures of the proximal part of the hip in patients with history of stroke

Abstract

Актуальність. Зниження мінеральної щільності кісток (МЩ) у пацієнтів з геміпарезом внаслідок мозкового інсульту є фактором ризику перелому проксимального відділу стегнової кістки (ПВС) на боці ураження. При цьому порушення нервово-м'язового контролю, рівноваги, м'язового тонусу та сили знижують ефективність реабілітації після ендопротезування кульшового суглобу (КС), що потребує обґрунтування та індивідуалізації програм фізичної терапії.Мета. Підвищення ефективності засобів фізичної терапії після тотального ендопротезування з приводу переломів проксимального відділу стегнової кістки у пацієнтів з наслідками мозкового інсульту.Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 42 пацієнти після тотального ендопротезування КС з наслідками мозкового інсульту, яких розподілили на 2 групи -основну та контрольну. Пацієнтам контрольної групи призначали стандартну програму реабілітації, в основній групі застосовували програму фізичної терапії з урахуванням наслідків перенесеного інсульту. Терапевтичні заняття проводились 5 разів на тиждень, на курс 10 занять. Після виписування пацієнти основної групи виконували вправи самостійно 3 рази на тиждень 3 місяці. Аналізували результати анкетування, виконували дослідження рівня когнітивних функцій, обсягу рухів у КС, сили м'язів та моторних функцій нижніх кінцівок, рівня болю, оцінювали показники статичної та динамічної рівноваги, ризику падіння, рівню спастичності, витривалості, швидкості ходьби, загального функціонування та МЩ ПВС. Обстеження проводили при надходженні, після 14 днів та 3 місяців реабілітації.Результати. Протягом застосування терапевтичних програм встановлено позитивну динаміку за показниками функції нижньої кінцівки та МЩ ПВС в обох групах спостереження. Проте виконання розробленої програми фізичної терапії показало більшу ефективність за показниками сили м'язів-розгиначів стопи та великого пальця, амплітуди розгинання та відведення у КС, що більш ефективно вплинуло на просторово-часові показники ходьби, динамічну рівновагу та витривалість. Це призвело до кращого загального функціонування пацієнтів основної групи через 3 місяці реабілітації.Висновки. Врахування в розробленій програмі фізичної терапії рухових наслідків перенесеного в анамнезі інсульту є ефективним під час планування та застосування фізіотерапевтичних заходів щодо реабілітації просторово-часових показників ходьби, швидкості, витривалості та загального функціонування після ендопротезування КС.