Об'єктом дослiдження є монтморилонiт, який завдяки своїм властивостям i будовi проявляє високi сорбцiйнi характеристики. Однак суттєвою перешкодою його використання в промислових технологiях водоочищення є схильнiсть монтморилонiту самочинно диспергуватись в водних розчинах на елементарнi структурнi пакети i утворювати стiйкi зависi. Це призводить до виникнення складнощiв при роздiленнi твердої i рiдкої фаз пiсля проведення процесу сорбцiї. Авторами був використаний золь-гель метод синтезу нанокомпозитних матерiалiв на основi монтморилонiту з використанням тетраетоксисилану в якостi гелеутворюючої речовини. Синтез включає в себе реакцiю гiдролiзу тетраетоксисилану i наступною полiконденсацiєю молекул кремнекислоти з гiдроксильними групами монтморилонiту. Отриманi зразки поєднують в собi хорошi сорбцiйнi властивостi шаруватого мiнералу та мiцну каркасну структуру. Така структура синтезованих нанокомпозитiв забезпечується наявнiстю силоксанових зв'язкiв, якими елементарнi пакети монтморилонiту з'єднанi мiж собою. Це, в свою чергу, сприяє збiльшенню водостiйкостi експериментальних зразкiв. Згiдно з результатами реологiчних дослiджень, основнi процеси структуроутворення у вихiдних водно-спиртових суспензiях продуктiв гiдролiзу тетраетоксисилану та монтморилонiту вiдбуваються при концентрацiї кремнезему 1 %, що пов'язано з колоїдно-хiмiчними властивостями дослiджуваних систем. Обробка монтморилонiту продуктами гiдролiзу тетраетоксисилану приводить до утворення матерiалу з нижчою здатнiстю до набухання та кращим роздiленням рiдкої та твердої фаз. Оптимальний вмiст кремнезему у зразку, який знаходиться в iнтервалi 0,1-14 %, дає змогу зменшити оптичну густину розчинiв у 2,5 рази у порiвняннi з вихiдним монтморилонiтом. Синтезованi матерiали зберiгають достатньо високу сорбцiйну ємнiсть щодо вилучення катiонного барвника метиленового блакитного (до 158 мг/г), яка зростає при збiльшеннi вмiсту глинистого мiнералу. А також мають вищу селективнiсть (до 3,4 дм 3 /мг).