Актуальність. Атопічний дерматит (АтД) — це хронічне запальне захворювання шкіри. В основі клінічної маніфестації АтД лежить алергічне запалення шкіри. Як відомо, еозинофіли є одними з найбільш значущих ефекторних клітин алергічного запалення. Разом з тим тільки в частини дітей з АтД виявляється еозинофілія в периферичній крові. У клінічній практиці на сучасному етапі активність алергічного запалення оцінюється не тільки за рівнем еозинофілії, а й за концентраціями цитокінів, одним з яких є еотаксин. Мета дослідження. Завданням наукової роботи було встановлення ролі еотаксину в патогенезі атопічного дерматиту. Матеріали та методи. Досліджено 60 дітей віком від 60 днів до 3 років із клінічними проявами АтД у періоді загострення хвороби (основна група) та 36 здорових дітей (контрольна група). Результати. Встановлено медіану та інтерквартильні інтервали рівнів сироваткового еотаксину при легкому (32,10 [16,05–41,86] пг/мл), середньотяжкому (33,5 [27,9–80,94] пг/мл) та тяжкому (25,11 [18,14–54,42] пг/мл) перебігу АтД — не виявлено вірогідної різниці між групами та референтними значенням групи контролю (46,05 [27,9–61,4] пг/мл). Були відокремлені хворі з високим (18 дітей — 50,2–189,78 пг/мл) та низьким (16 дітей — 2,79–19,54 пг/мл) рівнями еотаксину. Встановлено кореляційні зв’язки між рівнем еотаксину та клінічними ознаками АтД: загальною оцінкою за шкалою SCORAD (р = 0,01), поширеністю (р = 0,09), сумарною інтенсивністю морфологічних проявів (р = 0,01), еритемою (р = 0,01), ліхенізацією (р = 0,01), набряком/папулою (р = 0,06), мокнуттям/кірками (р = 0,06), екскоріаціями (р = 0,01), свербежем (р = 0,01) та порушеннями сну (р = 0,01). Виявлено вірогідне підвищення кількості CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25 лімфоцитів, IgG та загального IgE у групі дітей з високим рівнем еотаксину порівняно з пацієнтами з низьким рівнем еотаксину. Висновки. Еотаксин відіграє роль у розвитку гострої фази АтД та може використовуватися як об’єктивний маркер тяжкості загострення.