European Identity in Legal Doctrine: Interpretation of Approaches

Abstract

INTERPRETATION OF APPROACHESМотивовано, що в умовах глобалізованого соціуму особистість нині не є представником виключно певної етнічної групи, навпаки це тільки окремий елемент її ідентичності. В залежності від того як особа позиціонує цю особливість, вона може виступати ключовим чинником в ідентифікації, або другорядним. Доведено, що учасники можуть демонструвати множину, багаторівневу ідентичність: етнічну, національну, європейську, глобальну.Виокремлено підхід відповідно до якого заперечується буттєва інтенція європейської ідентичності та встановлено наступну мотивацію щодо такої позиції: відсутність спільності та єдиноцентричності; відсутність національних та мовних історичних спільностей; відсутність спільної культури.Поряд з цим автором звернено увагу, шо визначений заперечний підхід автоматично не зумовлює сучасний євроскептицизм, науковці цієї школи не є противниками спільного європейського простору, мотивуючи що єдина держава не має передбачати обов'язкову спільну ідентичність. Спільність майбутнього може ставити в основу гуманістичну масову освіту, засоби масової інформації, інституційні умови та культуру, яка об'єднує людей у різних соціальних групах.Доктринальне тлумачення щодо наявності спільної ідентичності має також розгалужену структуру. Виокремлюють два підходи до розвитку європейської ідентичності: суспільний (вмотивовує, що найважливішою основою для розвитку європейської ідентичності є довіра до інших європейських громадян, оскільки це дозволяє європейцям ідентифікувати себе з Європейським Союзом як спільнотою громадян і цінностей); інституційний підхід (спільна європейська ідентичність переважно базується на довірі до політичних інституцій).Також авторами доведено, що розбіжність доктринальних підходів полягає в тому як тлумачити первинно саме поняття ідентичності. Якщо зводити його виключно до спільної історії, традицій та мови, то безумовно, говорити про єдину європейську ідентичність недоречно, проте якщо відійти від вузьконормативного тлумачення розкривається нова парадигма суспільного устрою та необхідної нової державно-правової реальності.Аргументовано, що кризи європейської спільноти сьогодні особливо помітна. Виокремлено причинні фактори цього: різносторонність правової політики щодо сирійських біженців, впровадження єдиної валюти, виходу Великобританії шляхом Brexit, національна боротьба з кризами громадському здоров'ю, яка спричинена пандемією COVSD-19, реакція на війну в Україні, економічну кризу тощо. Саме почуття приналежності громадян Європи стає дедалі важливішим елементом підтримки європейської інтеграції. Доводиться, що освітня сфера для наступного розвитку поколінь в парадигмі спільної європейської ідентичності має суттєве значення.