Features of Hormonal Homeostasis in Women With Early Menopause

hayka, K. V.; Шалько, М. Н.; Степаненко, Т. О.; Zahorodnya, O. S.

doi:10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-199-202

Cited by 1 publication

(2 citation statements)

References 7 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…Гормональне лікування пацієнток з урогенітальним синдромом не ставлять під сумнів, і базується воно на багаторічних дослідженнях вчених. Втім, зважаючи на досвід та отримані результати, перевагу віддають місцевим формам гормонів, враховуючи їхню патогенетичну ефективність при перименопаузальному урогенітальному синдромі, порівняно із системним гормональним лікуванням, яке має меншу ефективність та багато небажаних ефектів і протипоказань [31,32,33,34]. При лікуванні пацієнток із симптомами урогенітальної атрофії місцева терапія естрогенами, зокрема препаратами естріолу, вже протягом 1-2 тижнів дає позитивний ефект.…”

Section: акушерство та гінекологіяunclassified

“…Для пацієнток із порушенням сечовипускання передбачені консервативні та оперативні методи лікування [26,27]. Легкий ступінь стресового нетримання сечі можна лікувати тренуванням м'язів за методикою А. Кегеля, що спрямована на підвищення тонусу м'язів та формування їх рефлекторних скорочень при підвищенні внутрішньочеревного тиску [15,34]. Для виправлення цистоцеле та гіпермобільності уретри із середнім ступенем нетримання сечі використовують оперативні методи, відомі як уретроцистоцервікопексії [35,36,37].…”

Section: акушерство та гінекологіяunclassified

See 1 more Smart Citation

Сучасні Підходи До Діагностики Та Лікування Урогенітального Синдрому

Щербіна,

Страховецька

2024

АПП

View full text Add to dashboard Cite

Перименопаузальні розлади в сучасному світі є значною проблемою жіночого населення з погляду на збільшення тривалості життя і високу активність життєдіяльності сучасних жінок перименопаузального віку. Більш ніж третина жінок у перименопаузі має урогенітальні порушення у вигляді різноманітних проявів вагінальної і цистоуретральної атрофії. Багатокомпонентний комплекс урогенітальних симптомів торкається нижньої третини генітальної зони, а спільність походження стероїдозалежних ділянок пояснює синхронність порушень. В останні роки активно вивчаються особливості розподілу і щільності стероїдних рецепторів в урогенітальному тракті. Суттєві вікові зміни виявлено відносно щільності ядерних рецепторів ERβ, ERα. Одним із найважливіших чинників, які визначають характер і час настання менопаузи, є інгібін А і В. У репродуктивному віці він підтримує гонадотропностероїдний баланс, розвиток домінантного фолікула. Зниження рівня інгібіну В – ранній маркер настання менопаузи, а підвищення ФСГ – вторинне явище, яке свідчить про тривале згасання яєчників. Послідовність процесів інволюції патогенетично пов’язана з порушеннями гемоциркуляції, подальшою ішемією, дистрофією, зниженням проліферативної активності епітелію, дефіцитом глікогену, підвищенням pH, порушенням мікробіоценозу. Наслідком цього є синильний кольпіт і диспареунія. Зниження колагену в структурах піхви, тазових зв’язок призводить до пролапсу сечового міхура, уретри та стресового нетримання сечі. Зміна чутливості й складу мускаринових рецепторів сечового міхура та уретри також призводить до появи дизуричних явищ і нетримання сечі. Діагностика пацієнток з урогенітальним синдромом (УГС) залежить від скарг пацієнток. Гінекологічний огляд, кольпоскопію, мікроскопічне, мікробіологічне дослідження здійснюють при симптомах вагінальної атрофії; шкалу Барлоу використовують для уточнення ступеня урогенітальних розладів (УГР-атрофії), оцінки виду, ступеня сечового нетримання; урофлоуметрію – для оцінки швидкості спорожнення сечового міхура; профілометрію – для виявлення наявності сфінктерних порушень. Терапія УГ порушень має кілька напрямків. Місцева протизапальна, – з урахуванням стану слизової, наявності флори, – полягає в призначенні антисептичних ванночок, антибіотиків у вигляді кремів, супозиторіїв. Озонокиснева вагінальна інсуфляція спрямована на поліпшення мікроциркуляції, реологічних властивостей крові, оксигенації тканин, стимуляцію та регенерацію епітелію, нормалізацію мікробіоценозу піхви, підвищення імунного статусу. Метод дозволяє досягти високого протизапального, знеболювального ефекту, активує власні резерви організму. Важливе застосування гормональних препаратів естріолу місцево, у досить низьких дозах, але з вираженим проліферативним ефектом на епітелій сечо-статевого тракту з поступовим відновленням мікрофлори, ангіопротекторною дією, поліпшенням тонусу м’язів, гіалуронізацією зв’язок. Для пацієнток із нетриманням сечі передбачені консервативні та оперативні методи. Тренування м’язів тазового дна за методикою А. Кегеля застосовують при легкому ступені стресового нетримання сечі. Уретроцистоцервікопепсії – операції, які використовують при цистоцеле і гіперактивності уретри. Середній ступінь нетримання сечі при напруженні ефективно коригується парауретральним введенням формувальних препаратів. Тяжкий ступінь стресового нетримання вимагає слінгових уретропексичних операцій. Імперативне нетримання лікують антагоністами мускаринових рецепторів для релаксації детрузора, збільшення наповнення сечового міхура та зменшення частоти сечовипускання. При гіперактивному сечовому міхурі з гіпертонусом детрузора використовують електростимуляцію пудендального нерва. Сакральна нейромодуляція при імперативному нетриманні сечі стимулює регіональні провідні шляхи, пригнічує детрузор і покращує скоротливість м’язів тазового дна.

show abstract

Section: акушерство та гінекологіяunclassified

Сучасні Підходи До Діагностики Та Лікування Урогенітального Синдрому

Щербіна,

Страховецька

2024

АПП

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

Features of Hormonal Homeostasis in Women With Early Menopause

Cited by 1 publication

References 7 publications

Сучасні Підходи До Діагностики Та Лікування Урогенітального Синдрому

Сучасні Підходи До Діагностики Та Лікування Урогенітального Синдрому

Contact Info

Product

Resources

About