У статті визначено, що для регулювання суспільної діяльності громадян афінський поліс застосовував почесті та покарання. Надання почестей мало стимулювати подальшу активну громадянську позицію афінян. Покарання ж мало запобігати випадкам ненормативної поведінки. У сприйнятті колективу громадян використання полісом різних видів почестей та покарань залежало від значимості вчинку, різнилось за ступенем ефективності. Найбільш дієвими вважались почесті, що сприяли поширенню доброї слави про людину (увінчання, встановлення статуї) або були фінансово вигідними (ателія). Значимість покарання залежала від рівня урізання прав. До типових належав штраф. Найбільш небажаними вважались атімія та вигнання з поліса, а також конфіскація майна, що часто їх супроводжувала. Відзначається усвідомлене ставлення афінян до впливу почестей та покарань на їх поведінку, що відображено у численних промовах ораторів.