ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України»РЕЗЮМЕ. В останнє десятиріччя в лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС) набуло розвитку використання методів хірургічної реваскуляризації міокарда, які дозволяють суттєво ремоделювати міокард та значно покращити його функціональні властивості. Разом з тим, хірургічна реваскуляризація міокарда не усуває основних причин розвитку захворювань атеросклеротичної природи. Неефективно проведена реабілітація, включаючи недостатнє управління основними чинниками кардіоваскулярного ризику, може значно знизити результати виконаної операції.Мета роботи -розробити модель відновлювального лікування хворих на ІХС після хірургічної реваскуляри-зації міокарда з урахуванням коморбідної патології на санаторному етапі лікування.Матеріал і методи. Методологія концептуальної моделі ґрунтується на визначені клініко-функціонального стану хворого та розрахунку інтегральної оцінки прогресування ІХС у хворих, які перенесли ХРМ, з урахуванням функціональних та метаболічних показників, розробки індивідуальної програми санаторного лікування та визначення її ефективності.Результати. Принцип побудови програм реабілітації повинен включати наступні блоки: мобілізація саноге-нетичних механізмів відновлення морфофункціонального стану міокарда, покращення психосоматичного стану хворих, підвищення фізичної працездатності; особливе місце в системі відновлювального лікування повинні за-ймати технології, спрямовані на зниження ступенів ризику розвитку ускладнень як у перші дні після операційних втручань, так і в віддалені періоди.Висновки. Диференційний підхід (залежно від коморбідної патології) до призначення комплексів віднов-лювального лікування сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортного лікування на 44,4 %.КЛЮЧОВІ СЛОВА: ішемічна хвороба серця; відновлювальне лікування; хірургічна реваскуляризація; ефективність; модель санаторного лікування.