Cardiovascular diseases are the one of main causes of lethality in all developed countries. In the structure of this group of diseases ischemic heart disease (IHD) occupies the leading place. In the last decade methods of myocardium surgical revascularization that allow to remodel the myocardium essentially and to increase its functional features significantly are developed. Alongside with it, myocardium surgical revascularization doesn’t eliminate main causes of atherosclerotic diseases. Ineffective rehabilitation, including insufficient management of main factors of the cardiovascular risk may essentially decrease results of this operation. The aim of the study was to elaborate the integral evaluation of the effectiveness of the renewal treatment of patients with IHD after myocardium surgical revascularization. For this aim we offer to use metabolic (leptin, НОМА index, atherogenicity index) and clinical-functional indices (body mass index, physical working ability and ejection fraction (EF) of the left ventricle, anxiety and depression level) before and after the renewal treatment and the result – integral index (I), calculated by the formula: , where М(1+2+n) – metabolic (leptin, НОМА index, atherogenicity index) indices, F(1+2+n) – functional and anthropometric ones (BMI, physical working ability, and EF of the left ventricle). The use of the integral index before the renewal treatment allows to elaborate the effective rehabilitation program, and after – to study the effectiveness of elaborated complexes and to decrease risks of IHD progression.

. В. Колоденко Ду "український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології мОЗ україни" ДО ПИТАННЯ ЕТАПНОГО ВІДНОВЛЮВАЛьНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОї РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІї МІОКАРДА Резюме. серед методів хірургічного лікування ішемічної хвороби серця (Іхс) найчастіше використовують аортокоронарне (аКш) та мамокоронарне шунтування (МКш), черезшкірні втручання на коронарних судинах. Метою будь-якого з названих кардіохірургічних втручань є відновлення коронарного кровотоку, усунення основних клінічних проявів Іхс, підвищення якос-ті та тривалості життя оперованих хворих та їх фізичної працездатності. Мета дослідження -вивчити клінічні, функціональні та психологічні особливості хворих на ішемічну хворобу серця після хірургічної реваскуляризації міокарда при надходженні на реабілітацію в різні терміни після операції та розробити і вивчити ефективність програми медичної реабілітації. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 65 пацієнтів у віці (58,7±8,9) року після аортокоронарного шун-тування, які госпіталізовані на відновлювальне лікування у різні терміни. Пацієнтів першої групи (17 осіб) прийнято на реабі-літацію через 7 діб після операційного втручання, пацієнтів другої групи (48 осіб) -1-2 місяці після операції. алгоритм до-слідження (до і після лікування) включав повне клінічне спостереження за об'єктивним і суб'єктивним станом пацієнтів, лабо-раторну діагностику (біохімічний аналіз крові, ліпідограма, цукор крові, інсулін, індекс НОМа, лептин) та інструментальні методи дослідження (еКГ, УЗД серця, холтерівське моніторування еКГ, вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, шестихвилинний тест (Тшх)). Для оцінки психологічного стану використовували шкалу hads та шкалу тривожнос-ті спілбергера, якість життя оцінювали за шкалою sF-36. Курс відновлювального лікування (Вл) включав: режим рухової ак-тивності щаднотренувальний, клімато-, дієто-, фізіо-(магнітолазеротерапія), бальнеотерапію ("сухі" вуглекислі ванни) та лФК. Курс лікування склав 21 день. Результати досліджень та їх обговорення. Після курсу відновлювального лікування ми спостерігали зменшення тривоги на 27,4 % в першій групі та на 25,6 % в другій, депресії -на 25,3 та 21,7 % у першій та другій групах відповідно; зниження реактивної тривожності в обох групах на 31,8 та 26,4 % (р≤0,05), а також суттєве підвищення відстані, яку може пройти хворий за 6 хв в обох групах на 18,3 та 10,5 % відповідно, підвищення толерантності до фізичного навантаження -на 43,1 та 35,0 % (р≤0,05) та показників якості життя. Висновки. ранній початок реабілітації сприяє відновленню психоемоційного стану, підвищенню фізичної працездатності, що дозволить закріпити ефект хірургічного та медикаментозного лікування, отриманого на стаціонарному етапі, адаптувати хво-рого до майбутніх побутових навантажень, соціального спілкування, трудової діяльності.Ключові слова: відновлювальне лікування; ішемічна хвороба серця; хірургічна реваскуляризація міокарда; етапність; якість життя.

Мета – проаналізувати розповсюдженість ішемічної хвороби серця Одеській області та обгрунтувати організаційну модель відновлювального лікування у хворих з ІХС після перенесеної хірургічної реваскуляризації.Матеріли та методи. Вивчалися офіційні статистичні дані (звітна документація про стан захворюваності за період з 2010 р. по 2016 р. в Одеській області та дані Центру медичної статистики МОЗ України).Результати. Смертність на 100 тис. населення від хвороб системи кровообігу в 2016 році збільшилась на 3,6 %, від ІХС –  на 2,6 %, від інфаркту міокарду – на 11,2 %. Кількості операційних втручань з приводу реваскуляризації міокарду в Одеській області зросла, а, також зросла і післяопераційна летальність після проведення ХРМ і була у 2015 р. була найвищою (5,6%) в порівняні із загальноукраїнськими показниками.Висновки. Активне впровадження нових методів лікування ІХС, зокрема ХРМ потребує розробки системи відновлювального лікування пацієнтів цієї категорії, а також системи вторинної профілактики прогресування ІХС.

ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України»РЕЗЮМЕ. В останнє десятиріччя в лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС) набуло розвитку використання методів хірургічної реваскуляризації міокарда, які дозволяють суттєво ремоделювати міокард та значно покращити його функціональні властивості. Разом з тим, хірургічна реваскуляризація міокарда не усуває основних причин розвитку захворювань атеросклеротичної природи. Неефективно проведена реабілітація, включаючи недостатнє управління основними чинниками кардіоваскулярного ризику, може значно знизити результати виконаної операції.Мета роботи -розробити модель відновлювального лікування хворих на ІХС після хірургічної реваскуляри-зації міокарда з урахуванням коморбідної патології на санаторному етапі лікування.Матеріал і методи. Методологія концептуальної моделі ґрунтується на визначені клініко-функціонального стану хворого та розрахунку інтегральної оцінки прогресування ІХС у хворих, які перенесли ХРМ, з урахуванням функціональних та метаболічних показників, розробки індивідуальної програми санаторного лікування та визначення її ефективності.Результати. Принцип побудови програм реабілітації повинен включати наступні блоки: мобілізація саноге-нетичних механізмів відновлення морфофункціонального стану міокарда, покращення психосоматичного стану хворих, підвищення фізичної працездатності; особливе місце в системі відновлювального лікування повинні за-ймати технології, спрямовані на зниження ступенів ризику розвитку ускладнень як у перші дні після операційних втручань, так і в віддалені періоди.Висновки. Диференційний підхід (залежно від коморбідної патології) до призначення комплексів віднов-лювального лікування сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортного лікування на 44,4 %.КЛЮЧОВІ СЛОВА: ішемічна хвороба серця; відновлювальне лікування; хірургічна реваскуляризація; ефективність; модель санаторного лікування.

No abstract