Is There a Person's Genetic Predisposition to Commit a Criminal Offense?

Abstract

У статті розглянуто генетичний підхід до пояснення злочинної поведінки та генетичну схильність до вчинення злочину. Авторами зосереджено увагу на розповсюдженні помилки, що полягає в розгляді фізіологічних і соціальних факторів як явищ одного порядку. Зроблено висновок, що генетичний підхід повинен бути спрямований на з'ясування, по-перше, ролі генетичних факторів у визначенні особливостей злочинної поведінки; по-друге, спадковості та мінливості такої форми поведінки; по-третє, впливу спадкових процесів на експресію генів, яка призводить до злочину. Доведено, що зв'язок природи й суспільства є не прямолінійним, а опосередкованим свідомістю особи. До того ж сучасні дослідження свідчать про можливість і необхідність позитивної зміни природжених властивостей. Наведене положення є принциповим для можливостей індивідуального запобігання злочинам, передусімнасильницьким. Надано характеристику практики застосування генетичного підходу.