Kodeks etyki a zjawisko uporczywej terapii w pracy pielęgniarki

Abstract

Wstęp. Kodeks etyki pielęgniarskiej stanowi moralny drogowskaz postępowania zawodowego. Przedstawia on działania i postawy jakie powinny prezentować pielęgniarki wobec pacjenta, współpracowników oraz praktyki zawodowej. Normy zawarte w kodeksie etyki zawodowej służą pomocą w rozwiązywaniu dylematów moralnych pojawiających się w czasie wykonywania codziennej pracy zawodowej. Do dylematów etycznych należy m.in. zjawisko uporczywej terapii. Termin ten oznacza stosowanie procedur i zabiegów medycznych nieproporcjonalnych do zamierzonych celów terapii.
 Cel. Celem badań było poznanie opinii pielęgniarek na temat wpływu etyki na podejmowane decyzje w sytuacji stosowania uporczywej terapii.
 Materiały i metody. Badaniem objęto grupę 100 pielęgniarek aktywnych zawodowo. Grupą respondentów byli studenci II stopnia na kierunku pielęgniarstwo. Wiek respondentów mieścił się w przedziale 25 do 56 lat. Metodą wykorzystaną w pracy był sondaż diagnostyczny. Narzędziem badawczym był kwestionariusz ankiety konstrukcji własnej, składający się z 22 pytań zamkniętych.
 Wyniki. Respondenci potwierdzili występowanie zjawiska uporczywej terapii stosowanej wobec pacjentów. Wdrożenie do praktyki zasad Kodeksu etyki pielęgniarskiej w omawianym aspekcie napotyka na szereg trudności. Znajomość kodeksu etyki zawodowej pielęgniarki oceniły na bardzo dobrym poziomie. Większość, czyli 90% respondentów spotkała się ze zjawiskiem uporczywej terapii. Grupa ¾ badanych wskazuje poprawnie definicję pojęcia uporczywa terapia.
 Wnioski. Najnowsze osiągnięcia medyczne pozwalają na długotrwałe, sztuczne podtrzymywanie życia tylko nie zawsze jest to zgodne z naukami etyki. Pielęgniarki w swojej pracy napotykają sytuacje gdzie następuje przekroczenie granicy terapii przynoszącej pozytywny efekt terapeutyczny, a działaniami zmierzającymi w kierunku uporczywej terapii. Do czynników wiodących do podejmowania decyzji o prowadzeniu terapii daremnej przez personel medyczny była presja ze strony rodziny pacjenta.

Матеріальна Відповідальність Працівника За Законодавством Зарубіжних Держав

“…Відповідно до Розділу (Rozdial) 5, працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну роботодавцю, якщо шкода заподіяна навмисне, тобто спричинена винним невиконанням або неналежним виконанням обов'язків, але обов'язок доведення заподіяння шкоди та вини працівника лежить на роботодавцеві [6].…”

“…У разі навмисного завдання збитків працівник зобов'язаний відшкодувати повну суму шкоди з урахуванням упущеної вигоди роботодавця, пов'язаної, наприклад, із простоєм зламаної машини [6].…”

“…Заробітна плата працівника за три місяці в такій ситуації розраховується за правилами, застосовними до визначення грошового еквівалента відпустки, та без урахування зміни умов оплати праці або рівня складових винагороди, внесених після дати збитку [6].…”

“…Тут ми говоримо про угоду про спільне довірче управління. Його можна укласти, якщо чисельність працівників за місцем доручення не перевищує: при однозмінній роботі -8 осіб, при двозмінній роботі -12 осіб, при тризмінній роботі -16 осіб [6].…”

“…У такому випадку працівники, які мають солідарну матеріальну відповідальність, несуть відповідальність у частинах, передбачених договором. Однак, якщо буде встановлено, що збитки були завдані повністю або частково деякими працівниками, лише працівники -особи, які завдали шкоди, несуть відповідальність за шкоду повністю або частково, за яку вони несуть відповідальність [6].…”