Laboratory Criteria of Antiphospholipid Syndrome Need to be Updated or Strictly Followed?~!2009-09-24~!2009-09-28~!2010-03-11~!

Abstract

The antiphospholipid syndrome is a very relevant disease that implicates different clinical features and laboratory criteria. Regarding laboratory diagnosis, it has been established in the last consensus that tests included are lupus anticoagulant (LA), anti cardiolipin (aCL) and anti 2 glycoprotein I antibodies (anti 2 GPI) of IgG or IgM isotype at medium to high titres. There is not one unique or a gold standard test for APS, so laboratory diagnosis is one of the more important problems. Considering LA testing, new guidelines have been recently published. They include not only the selection of coagulation tests, but also important recommendations about preanalytical variables, mixing and confirmatory studies interpretation, and cut off calculations. Taking into account solid phase assays, the major problem is the low reproducibility and the high inter assays variation. This problem has been recognized early with aCL. Despite many efforts such as the introduction of polyclonal and monoclonal standards, laboratory workshops, etc, the situation is still complicated. This problem was supposed to be solved when anti 2 GPI were introduced, but many collaborative studies and quality control surveys assessment have also demonstrated a lot of problems in standardization. The need of reference materials for LA and solid phase assays has been recognized many years ago but there is no clear advance in this line. Another important aspect is the fact that none of these tests are specific for APS, so they can be present in many clinical settings. Recent advances have been done by developing assays to detect anti domain I 2 GPI antibodies that could be more specific. It is hoped that in the near future, by worldwide collaborative actions, problems on laboratory diagnosis of APS will be overcome.

Antiphosphatidylserine antibodies as diagnostic indicators of antiphospholipid syndrome

“…[10][11][12][13][14][15][16][17] The clinical significance of other autoantibodies, including those directed against prothrombin, annexin, phosphatidylinositol and phosphatidylserine (PS), is still undetermined. 4,18,19 Recent studies suggested some association between these autoantibodies and the clinical features of APS. 3,20 Adler et al 21,22 found that autoantibodies against PS could interfere with the normal formation of syncytiotrophoblast, thus affecting placental development.…”

“…The diagnosis of APS is based on two major elements: the presence of vascular thrombosis and/or pregnancy failure; and at least one kind of aPL of immunoglobulin (Ig)G or IgM isotype, at medium to high titers, based on the revised Sapporo criteria. [3][4][5] aPL are Igs that are directed against either phospholipids or plasma proteins that are bound to phospholipids expressed on the surface of vascular endothelial cells or platelets. 4,[6][7][8] The most clinically characterized and relevant aPL, which have been established in the last international consensus, are lupus anticoagulant (LA), anti-beta2 glycoprotein I (ab2GPI) and anticardiolipin (aCL) antibodies.…”

Сучасні Методи Лабораторної Діагностики Вовчакового Антикоагулянту У пацієнтів Із антифосфоліпідним Синдромом

“…ВА виявляють за допомогою коагулологічних методів, АКЛА та антитіла до анти-β 2 -GPI -за допомогою імуноферментних досліджень (ELISA). Відомо, що in vivo ВА є значним прокоагулянтом, а його наявність найкраще корелює з основними клінічними проявами АФС порівняно з виявленими за допомогою імунологічних досліджень АФЛА (Miyakis S. et al, 2006;Tripodi A., 2007;Tripodi A. et al, 2011;Giannakopoulos B. et al, 2009;Martinuzzo M., 2010;Swadzba J. еt al., 2011;Devreese K.M.J., 2012;2014;Keeling D. et al, 2012;Favaloro E.J., 2013;Chandler J. et al, 2014;Merashli M. et al, 2015;Pengo V. et al, 2016). Тому дослідження на наявність ВА необхідне і вкрай важливе для встановлення діагнозу.…”

“…� вищезазначених методичних ре-). � вищезазначених методичних рекомендаціях існують деякі відмінності, зокрема дані про кількість центрифугувань при підготовці зразків до дослідження, кількість тестів (застосування 1-2 базового та більше), типи та концентрацію застосованих у реактивах фосфоліпідів (Фл), виведення середніх значень і референтних інтервалів, розрахунок індексів та порядок виконання груп тестів (Martinuzzo M., 2010;Devreese K.M.J., 2012;2014; Favaloro E.J., 2013; Moore G.W., 2014a; b). Тому імплементація та апробація сучасних методів діагностики ВА згідно з міжнародни-ми стандартами лабораторної діагностики покращить якість цих досліджень, що дозволить вчасно встановити діагноз і якісно контролювати лікування хворих.…”

“…Тому ці тести можна вважати орієнтовними й допоміжними, які можуть лише у окремих випадках запідозрити та/чи підтвердити наявність патологічного інгібітору. Деякі автори вважають, що при дуже високих або дуже низьких титрах ВА ця група тестів може бути достатньо інформативною і дозволяє відрізнити ВА від іншої коагулопатії (Pengo V. et al, 2009;Martinuzzo M., 2010;Tripodi A., 2012;Favaloro E.J., 2013;Akkawat B., Rojnuckarin P., 2014;Kumano O. et al, 2013;Chandler J.B. et al, 2014;Moore G.W., 2014а;2016). З іншого боку, у пацієнтів, які отримують антикоагулянтну терапію, результати тестів на змішування необхідно інтерпретувати з обережністю (Devreese K.M.J., De Laat B., 2015).…”