У статті виявлені та проаналізовані причини змін у мовно-стилістичній структурі сучасного юридичного дискурсу та встановлені наслідки зазначених змін для функціонування мовних елементів і, як результат, специфіки їх відтворення під час перекладу. Серед унормованих специфічних особливостей мови права нами були визначені її формалізація та абстрагування від індивідуальних мовних особливостей, що зумовлює її стереотипність і стандартність, а також застосування сталих мовних конструкцій із чітко фіксованими правилами тлумачення. Проблема перекладу термінології є однією з основних проблем перекладу юридичних текстів. Цей усталений факт визначається комплексом причин, серед яких слід відзначити труднощі, пов'язані зі специфічними характеристиками юридичного терміна; труднощі, що виникають через розбіжності правових систем держав, а саме через розбіжності обсягів понять, що передаються термінами-аналогами; а також труднощі, викликані існуванням специфічних одиниць, перекладацькі еквіваленти яких є відсутніми в інших правових системах. Ще один вид труднощів, якій набув значної актуальності останнього часу, -це те, що термін вихідної мови може передаватися кількома термінами в мові перекладу, тому перекладач повинен вирішувати завдання адекватного перекладу терміна, враховуючи сферу застосування передбачуваних відповідників у мові перекладу, їх стилістичне значення та частотність вживання. Узагальнюючи результати нашого дослідження, ми встановили, що тексти оригіналу і перекладу повинні володіти однаковим регулятивним впливом, що забезпечить еквівалентне сприйняття реакцій реципієнтів обох текстів. Термінологія оригінального тексту повинна бути точно передана в мові перекладу, в тому числі і семантика безеквівалентних термінів. Висновуючи, наглошуємо, що всі завдання, що постають перед перекладачем юридичних текстів, спрямовані на досягнення максимально можливої еквівалентності текстів оригіналу і перекладу і, як результат, на забезпечення успішної комунікації.